15 листопада 1993 року Міська публічна бібліотека відновила свою діяльність на вул. Сądowej. Після сорока восьми років одна з найстаріших бібліотек Нижньої Сілезії отримала пристойне приміщення. Нагадаємо: Міська бібліотека в Болеславці, друга після Клодзька (на території колишнього Вроцлавського воєводства), почала функціонувати 27 листопада 1945 року. Нею послідовно керували: Joanna Waszak, Bolesław Bielawski, Wincenty Szypulski, Halina Truszkowska, Tadeusz Sak, Krystyna Szymańska, Ludwika Szewczuk, Stefania Nowak, Zbigniew Szczepański, а нині — Wacława Skawińska. 48 років діяльності цього найстарішого в місті та Нижній Сілезії закладу культури — це водночас роки марних спроб знайти приміщення, відповідне ролі та функціям бібліотеки. Державні норми передбачають для таких закладів понад дві тисячі квадратних метрів корисної площі. Тим часом розпорошена по всьому місту Міська бібліотека фактично мала чверть необхідної площі — і то в тимчасових, недостатньо освітлених приміщеннях, позбавлених допоміжної інфраструктури.
Спроб знайти для МБП відповідну будівлю було багато, але всі вони закінчувалися провалом. У 1974 році готували проєкт будівництва будівлі для МБП перед колишнім NOT на вул. Karola Miarki. Наступна спроба (1976 р.) — концепція перенесення МБП до ратуші. Навіть виготовляли меблі та стелажі за розмірами приміщень ратуші, але й у цьому випадку хтось в останню мить змінив рішення.
Через кілька років точилася боротьба за будівлю PGR на вул. Chrobrego. Будівлю мали відповідно розширити й адаптувати. Однак міська влада програла в Суді спір щодо права власності на будівлю.
Наступною спробою був проєкт розширення BOK у південному напрямку з перебудовою східної частини, а останньою — рішення збудувати нову будівлю на першому запланованому місці, тобто на схилі біля вул. Karola Miarki. Останній проєкт поглинув кілька добрих мільйонів злотих, а підготовка була, мабуть, найпросунутішою. Будівля мала бути красиво вписана в невпорядковану територію й, безсумнівно, стала б окрасою цієї частини міста. У кожній із п’яти спроб залучалися значні кошти з державного бюджету, а на заваді реалізації мети майже щоразу ставали політично-економічні «повороти» (то ліквідовували повіти, то змінювалася влада тощо).
У своїй повоєнній історії Болеславець боровся за три важливі об’єкти: міську бібліотеку, спортивно-видовищний зал і музичну школу. На щастя, ми дожили до часів (хоча, на жаль, не всі), коли музична школа функціонує (досі, однак, без будівлі II ступеня), а МБП нарешті отримала власне, хоча й трохи затісне приміщення (1115 квадратних метрів). Можливо, «за інерцією» буде реалізована й третя мрія мешканців Болеславця? Усе в наших, а точніше — у руках Президента та міського самоврядування.
А тим часом Панові Президенту та міській владі належать слова подяки й привітання за рішення, завдяки якому через два роки МБП відзначатиме п’ятдесятиріччя у власній будівлі. Після ратуші та барвистого старого міста це ще одна причина для гордості й задоволення.