У листопадовому номері «Głos Bolesławca» я прочитав про визначну урочистість у житті болеславецьких «червоних беретів»: на площі Пілсудського, у казармах, а також про урочисту академію в залі «Forum».
Це було також свято нашого міста, адже військо з народом, а народ із військом... так було завжди. Я живу неподалік казарм і ходжу до церкви на вул. Łasicka. У церкві, на месі, цього дня також було дуже урочисто й святково. Повний блиск, багато зворушливих слів з нагоди свята цього підрозділу — болеславецьких командосів, чия підготовка та завзятий вигляд є нашою гордістю... (Хоча пам’ятаю й такий випадок, коли старший сержант цих командосів якось розігнав усю забігайлівку, що колись називалася MEKSYKIEM, і ні MO, ні військовий патруль не могли знешкодити дужого сержанта...)
Але повернімося до теми. Мені було прикро, що в церкві на месі за «червоних беретів», ні на площі маршала Пілсудського, ні на урочистості в залі «Forum» я не побачив делегації болеславецьких ветеранів, а також їхніх прапороносних груп. Адже серед них є жменька солдатів Польських збройних сил на Заході на чолі з колегою Leszkiem Mykietyńskim, справжнім солдатом із воєнних років славетної парашутної бригади генерала Sosabowskiego, яка десантувалася під Arnhem. Згаданий колега є головою клубу цієї групи ветеранів.
Я звернувся до правлінь болеславецьких осередків ветеранських організацій (Związek Kombatantów, Stowarzyszenie b, Żołnierzy Armii Krajowej, Związek Inwalidów Wojennych), висловлюючи здивування, чому президенти цих організацій і прапороносні групи не брали участі в цих урочистостях. Як вони могли не відгукнутися на запрошення, які, мабуть, отримали? Президенти дуже здивувалися... виявилося, що про ці урочистості вони дізналися наступного дня... від мене, а жодна з цих організацій запрошень не отримувала. «Червоні берети» взагалі ніколи не запрошували на свої урочистості болеславецьких ветеранів. Щоправда, у попередні роки, коли командиром «червоних беретів» був пан капітан Dziadek, їх двічі запрошували, але це, так би мовити, було вимушено головами організацій.
Сумна це правда. Серед стількох гостей, які не належать до війська, на цих урочистостях не вистачало делегації ветеранів... Президенти додали, що подібним чином до них ставиться і полк ППО, дислокований у Болеславці, який проводив схожі урочистості рік тому. ППО вже ніколи не запрошувала болеславецьких ветеранів. Соромтеся, панове командири цих підрозділів. Беріть приклад із бригади полковника Chwojnickiego. А про всяк випадок подаю адресу штаб-квартири болеславецьких ветеранів: вулиця Sądowa 9.
P.S. Якщо я збрехав, прошу спростувати, а я «відгавкаюся».
Колишній солдат Armii Krajowej PKW (прізвище та адреса — для редакції)