27 березня на ринку старого міста сокирою стратили якогось Болеслава Віганда за подружню зраду, а того самого року, 18 жовтня, живцем поховали Барбару Тейхлер за удушення новонародженої дитини. Мабуть, перше покарання за сучасними нормами було надто суворим (ZB). У нас небагато подробиць про роботу міської ради того періоду, але можна припустити, що міське суспільство було незадоволене, адже 1511 року спалахнув бунт міської бідноти та міщанства, унаслідок чого міську раду було повалено. Однак нова міська рада продовжила застосовувати суворі правові приписи для боротьби зі злочинністю, про що свідчить згадка 1515 року про облаштування в ратушній вежі темниці та люка для засуджених.
Цікавим випадком була справа 1516 року, коли до Болеславця прибула група чеських купців, які платили за придбані товари фальшивими монетами. Після їх викриття суд у Болеславці ухвалив покарання: повісити на шиї торбинки, наповнені фальшивими монетами, і спалити на вогнищі. Вирок було виконано.
Однак серйозною проблемою міської ради були суперечки між бургомістром, міщанством і ремісниками під час щорічних виборів нової ради. Йшлося про кандидатури, висунуті сторонами конфлікту (звідки нам це знайоме? – ZB).
1517 року після обрання нової міської ради легницький намісник Генрик підтримав стару раду, з чим не погодилися міщани та ремісники, які «вигнали міську раду». За бунт і непокору князь наклав на міщан штраф у розмірі 2000 угорських гульденів, сплачуваний двома внесками. Раду ув’язнили, а в місті розквартирували військо.
Міські ради, попри проблеми, і надалі зосереджувалися на важливих для міста питаннях, про що свідчать будівництво 1531 року каналізаційної мережі та водогонів, відкриття 1536 року поштового відділення на ринку, а 1544 року — заснування в Болеславці Цехової спілки. 1554 року місто облаштувало в монастирських будівлях домініканців лікарню та притулок для бідних, а 1555 року міська рада змогла підвищити міські брами.
Турбота про здоров’я мешканців спричинила відкриття в Болеславці 1558 року першої в Сілезії аптеки. Власник натомість забезпечував бургомістра й радників безкоштовними ліками, а, що цікаво, у дні засідань міської ради кожен із радників отримував по половині кухлика гірких крапель, які слугували для кращого травлення та відходження газів.
Міській раді траплялося вирішувати складні й дорогі проблеми. Таким випадком був приїзд 1536 року сина імператора Фердинанда Максиміліана з усім почтом, на що місту довелося витратити близько 500 марок — велику на той час суму грошей.
1565 року рада вирішила ще одну важливу для міста проблему — збудувала водопровідну систему, що діяла за гравітаційним принципом. Воду доставляли до 9 із 148 відкритих будівель за допомогою дерев’яних жолобів, які згодом замінили кам’яними, а ті, своєю чергою, — керамічними.
Надалі ми спостерігаємо прагнення міської ради врегулювати численні міські справи, про що свідчить цікавий документ 1570 року, у якому міська рада дозволяє продавати харчові продукти лише на ринку, а не — як дотепер — також перед міськими брамами. Сувора заборона свиням блукати містом, заборона виливати на вулиці нечистоти від світанку до смеркання, заборона палити в пекарнях після двадцятої години, а в лазнях — після опівночі, заборона розміщувати весільних гостей лише за двома столами та обмеження тривалості весілля до двох днів. Також заборона вручати подарунки у вигляді грошей і алкоголю, встановлення плати за денну працю найманим робітникам (21 грош без харчування і грош із харчуванням), а також заборона працювати в селі, якщо зиму проводиш у місті (скільки ж тут актуальних пропозицій — ZB).
Далі буде.