Січневий наступ 1945 року радянської армії вимів німців із надбобржанських земель, які повернулися до Вітчизни (частина істориків назвала це компенсацією за Східні Креси, які після війни Велика трійка подарувала радянській державі).
Незадовго до цього німецькі війська евакуювали на захід табори військовополонених у Zgorzelec, Żagań і Świętoszów, до яких перед евакуацією звезли робочі команди військовополонених.
Безперечно, у пануванні безладу в німецькому тилу мали залишитися нечисленні робочі команди військовополонених, як згадана команда, що складалася з французьких солдатів. Нам відома інша неевакуйована команда, що складалася з англійських солдатів. Їх розквартирували й працевлаштували у селі Wierzbowa за Gromadka, у великій залі — сільському клубі, обгородженому колючим дротом. Сьогодні тут проживає П. Stanisław Paluszek із родиною. Колючий дріт і умивальники з кранами, розташовані на подвір’ї, існували ще багато років після війни. Доля цієї команди невідома. Через кілька тижнів після зайняття Wierzbowa червоноармійцями їх вивезли у невідомому напрямку радянськими автомобілями. Німецькі мешканці села повідомляли польським поселенцям — військовим осадникам, що червоноармійці не могли порозумітися з британськими солдатами й хотіли визнати їх якимось формуванням, що співпрацювало з Німеччиною. Звідси й побоювання за долю британців. Будемо сподіватися, що вони повернулися до рідних домівок.
Полонені в робочих командах через рабські умови праці та погане харчування хворіли й помирали. Є підозра, що їх розстрілювали за якісь провини.
Німці з Gromadka, які перебували на цих землях до середини п’ятдесятих років, розповідали про розстріл польських військовополонених.
Про це повідомили Окружну комісію з розслідування гітлерівських злочинів у Wrocław. Повітовій комендатурі міліції доручили провести розслідування цієї справи. Розслідування так і не завершили. Невблаганний плин часу стер усі сліди: і ті, що зберігалися в людській пам’яті, і матеріальні.
Багато польських солдатів — військовополонених із робочих команд, розташованих на Bolesławiec землі, оселилися в нашому місті або селах Bolesławiec повіту. Дехто недовго тут затримався: повернувся до рідних домівок. Згадаймо тут лише двох із «Arbeitskomando», розташованих у Bolesławiec повіті, які постійно оселилися тут влітку 1945 року й тут померли. Заслужених піонерів нашого міста (сьогодні це слово невідоме! Перша нижньосілезька газета називалася «Pionier», численні торгові кооперативи також носили таку назву), які першими разом із першими репатріантами, що прибули влітку 1945 року з Drohobych, стали до важкої праці з розчищення міста, а потім — до його розвитку. Це покійні Józef Damian і Stanisław Wasilewski, який певний час був бургомістром Bolesławiec. Син покійного Józef Damian записаний у книзі народжень Bolesławiec під номером 1. Зазначимо ще, щоб завершити похмурі роки Другої світової війни, перш ніж тут постав польський солдат зі зброєю в руках армії, що в Bolesławiec існували два підтабори — філії гітлерівського табору смерті Gross Rosen — Rogoźnica, що існували з 1940 року.
Кількість в’язнів, які перебували в цих підтаборах-філіях, невідома. Один із підтаборів називався «Komando Bunzlau 1» і розташовувався на підприємстві «Hubert Land – Holzbau» (деревообробне підприємство), де виробляли дерев’яні планери для десантних підрозділів. На виробництві працювали в’язні. Серед них були й поляки. Сьогодні у великих цехах — ангарах для планерів — розташовується «Metalplast» (Staroszkolna). Біля в’їзних воріт встановили пам’ятний камінь на честь пам’яті в’язнів. Другий підтабір концентраційного табору Gross Rosen під назвою «Russenlager-Concordia Wesser F/Ugzeug Werk Bunzlau» був табором, що складався з російських в’язнів, зайнятих на авіаційному підприємстві «Concordia». Сьогодні в цих будівлях розташовується підприємство «Sława» (вул. Orla).