Від середини жовтня 1992 року до середини жовтня поточного року Управління актів цивільного стану зареєструвало понад 500 смертей.
Найбільший урожай смерть зібрала в березні (51), а найменше людей померло в червні (28). Ніхто з померлих не досяг віку, оспіваного у звичній пісні на день народження та іменини, а лише дві жінки досягли 95-річного рубежу, ще чотири наблизилися до нього. Серед померлих восьмидесятирічних чоловіків майже немає, а середній вік жителів Болеславця коливається між 63 і 64 роками, причому серед чоловіків знизився до п’ятдесяти з дріб’язком. Трагічним є зміст цифр смертності жителів нашого міста неприродною смертю, тобто з причин, не пов’язаних зі старістю. У згаданий період понад половина жителів Болеславця пішла з життя передчасно, через хвороби XX, а вже, можливо, і XXI століття. 109 осіб померли від онкологічних захворювань (найчастіше — від раку товстої кишки, горла та репродуктивних органів), 150 смертей спричинив атеросклероз (інфаркти, крововиливи, інсульти та захворювання периферичних судин), 30 осіб загинули в дорожньо-транспортних пригодах, 12 людей скоїли самогубство (найчастіше через повішення), а кількох людей убив алкоголь (отруєння, цироз печінки, смертельні падіння в стані сп’яніння тощо). На жаль, у цій жахливій кількості неприродних смертей багато (надто багато) представників поколінь, до яких смерть ще не мала б доступу. Помирають навіть дуже молоді люди, а серед жінок найбільше спустошення спричиняють онкологічні захворювання, тоді як чоловіків нищить атеросклероз. Що є причиною цих небезпечних хвороб? Найзагальніше кажучи: сучасність. Неправильний, позначений гонитвою за грошима, невпорядкований спосіб життя не дозволяє жінкам належно відпочивати, дбати про гігієну життя чи хоча б проходити періодичні обстеження. Чоловіків додатково руйнують стреси, напруження, недоїдання (або неправильне харчування) і — на жаль — алкоголь разом із нікотином.
Усіх нас пригнічує економічна та політична ненормальність, пов’язана з турботою про завтрашній день. Якщо додати до цього заздрість, жадібність, нетерпимість чи панівні подекуди зарозумілість і зневагу до слабших — відповідь на причини багатьох трагічних подій стане повнішою. Вшановуючи померлих на початку листопада, замислімося також про себе та сенс нашого життя.
Багато хто з людей, яких сьогодні вже немає серед живих, часто наших сусідів чи знайомих, міг би ще жити серед нас. Життя їм уже не повернути. Однак ми можемо зробити так, щоб кількість передчасно померлих не зростала. Потрібно лише впустити у свої серця більше тепла, сердечності, доброзичливості та розуміння інших. Живімо довше й дозвольмо іншим жити.