Одинадцять серпневих днів майже двохсот людей із Болеславця провела на паломницькому шляху, що пролягав від Легниці до Ченстохови. П’ятого серпня о 5:25 ми вирушили до Легниці, щоб звідти після Святої меси розпочати шлях II паломництва Легницької дієцезії, сердечно попрощавшись із єпископом Тадеушем Рибаком. Разом із нами вирушили ксьондз Яцек Скшипчик із парафії WNMP та ксьондз Людвік Мацяк із Крушина. Ксьондз Яцек узяв на себе обов’язок очолити третю групу, а ксьондз Людвік виконував важливу функцію духовного отця Легницького паломництва. До складу третьої групи, крім парафій Болеславця, входили парафії з Богатині, Любаня (з ксьондзом Ришардом Мухою), Хойнова (з ксьондзом Мареком Осмульським) та інші. Паломництво є своєрідними духовними реколекціями, тому головною частиною розпорядку дня завжди є Євхаристія. Крім того, обов’язковими є ранкова й вечірня молитви, «Годинки», «Ангел Господній», «Вервиця до Божого Милосердя», а також богослужіння: «Розарій», «Лоретанська літанія», «Хресна дорога» і тиша, що є хвилиною роздумів над Євангелієм.
Щоб повністю змалювати паломницький день, слід зазначити, що ми не лише молимося, а й багато співаємо, слухаємо конференції духовних і світських осіб, а також самі говоримо про важливі для нас справи. Так ми формуємо атмосферу в групі, що впливає на поведінку всіх паломників.
День завершується Апелем Ясногірським.
Тягар намірів, які паломники несуть до Ясної Гури, знаходить вихід під час молитви «Розарію». Іноді це роздуми на окремих стаціях «Хресної дороги».
На Апель Ясногірський запрошують мешканців місцевості, де ми ночуємо. «Апель»… зазвичай розпочинається веселим співом, сценками, танцями та розвагами. Потім ксьондз-провідник підбиває підсумки дня, що минає, і оголошує душпастирські новини. Наприкінці, у цілковитій тиші та молитовній зосередженості, ми здійснюємо Акт покаяння і співаємо пісню «Маріє, Королево Польщі».
Головною темою цьогорічного паломництва були Папське послання до Всесвітнього дня молоді в Денвері та Декалог. Доповіді на цю тему виголошували священники й миряни, які йшли в паломництві.
Найчастіше нас будили о п’ятій ранку, а о шостій запрошували на Святу месу. Потім ми вирушали в дорогу. У середньому долали 23–27 км на день. Цей етап було поділено на відрізки по 5–7 км, після чого ми відпочивали. Найчастіше відпочивали в тіні дерев, у лісі, гостинних селах і містах.
На кожному кроці нашої мандрівки ми зустрічали доброзичливість і гостинність людей. У населених пунктах, через які ми проходили, були накриті столи з їжею та напоями.
Під час дороги ми допомагали одне одному. Водій вантажівки, який перевозив наш важкий багаж, підвозив слабших паломників — і не лише з нашої групи. Сильніші несли рюкзаки слабших. Слова визнання належать усій співочій групі, яка урізноманітнювала нашу мандрівку піснями, молитвою та розвагами. Їхній радісний настрій передавався всім.
Надзвичайною симпатією користувалася Служба здоров’я. Саме її працівники, попри втому, полегшували біль у наших стопах і м’язах, а також непомітно допомагали за інших нездужань.
За нашою безпекою в дорозі стежили так звані «порядкові». Вони дбали про те, щоб ми йшли в належному строю, а складність полягала в тому, щоб провести нас головними вулицями й дорогами, коли ми могли займати лише частину проїзної частини.
Надзвичайно щасливі, ми вітали Ясногірський монастир. На повні груди співали Марії, що Вона є нашою Королевою.
…і ти можеш пережити це, якщо вирушиш із нами наступного року!
Halina Weiss
з болеславецької ТРІЙКИ