I. Табори військовополонених
Традиції польської зброї на Болеславецькій землі відродилися й залишили свій слід на цій землі лише в роки Другої світової війни. Однак перш ніж солдат 2-ї армії ВП із зброєю в руках ступив на цю землю, жорстока доля кинула польських солдатів — учасників вересневої кампанії з різних полків, дивізій і польових армій — до таборів військовополонених, розташованих над Бобром і Лужицькою Нисою.
Кілька десятків тисяч рядових і унтерофіцерів ВП просто з полів битв вересня 1939 року під вартою перевезли до Zgorzelec і Żagań. Після висадки на залізничних станціях вони колонами пройшли через місто до приміських полів і пасовищ. Спочатку їх поселили в наметах і наказали будувати подвійні паркани з колючого дроту, сторожові вежі, на яких встановили кулемети, а потім вони мусили збудувати для себе дерев’яні бараки. Але перш ніж їх перевели до бараків, польські солдати мерзли в наметах, адже осінь була холодною. Вони хворіли на запалення легень і помирали. Так виникли табори, які німецькою називали «Stalag VIII A» у Zgorzelec і «Stalag VIII C» у Żagań. Німецьке слово Stalag є скороченням, що означає табір для військовополонених унтерофіцерів і рядових. Численні «Stalagi», розкидані по всій території Третього рейху, мали римські номери, взяті з номерів військових округів. Військовий округ Нижня Сілезія мав номер VIII. Літери алфавіту після номера військового округу означали наступні «Stalagi», розташовані на території військового округу.
Крім згаданих таборів, у Нижній Сілезії виникли табори «Stalag VIII B» у Łambinowice і «Stalag VIII E» у Świętoszów, який наприкінці 1941 року став підтабором «Stalagu VIII C» у Żagań.
Офіцерів, узятих у полон на полях битв вересня, розміщували в окремих таборах, які називали «Oflag» (це скорочення німецької назви «офіцерський табір військовополонених»). У Нижній Сілезії таких таборів не було.
Навесні 1940 року до таборів військовополонених у Zgorzelec, Świętoszów і Żagań привезли полонених — французьких, югославських (королівської армії), англійських, нідерландських солдатів, узятих у полон на полях битв на Заході та Балканах. Влітку 1941 року табори військовополонених у Zgorzelec, Żagań і Świętoszów майже спорожніли. Німці готували місця для радянських військовополонених, багатомільйонні маси яких захопили німецькі війська. Відтоді основну частину військовополонених, утримуваних у нижньосілезьких «Stalagach», становитимуть радянські військовополонені.
Влітку 1944 року до таборів у Zgorzelec і Żagań привезли солдатів, узятих у полон під час Варшавського повстання та Словацького повстання.
У травні 1945 року в колишніх «Stalagach» Zgorzelec і Żagań розмістили взятих у полон німецьких солдатів. Табір охороняли польські солдати. Отже, ролі змінилися... До цієї справи ми повернемося в іншому випуску.
Яка доля спіткала полонених із таборів у Zgorzelec, Świętoszów і Żagań, які поступилися місцем радянським полоненим-солдатам?
Отже, німецька держава, всупереч міжнародному праву:
a) змусила частину полонених підписати декларацію про відмову від прав військовополоненого. Відтоді полонені стали звичайними робітниками, зайнятими в німецькій промисловості або сільському господарстві; як і кілька мільйонів жителів Східно-Центральної Європи, підкореної військами Третього рейху, яких примусили працювати на території Третього рейху;
b) з решти полонених, які не підписали декларацію, створила так звані AR «Arbeitskomanda» — військові робочі підрозділи чисельністю від кількох до кількох десятків полонених. Їх направили на примусову працю на території Нижньої Сілезії. На територію повіту й міста Bolesławiec направили кілька десятків робочих підрозділів військовополонених зі «Stalag VIII A» у Zgorzelec.
Робочих підрозділів військовополонених розмістили в сільських клубах або залах промислових підприємств, оточивши їх парканами з колючого дроту. Полонені працювали в розпорошеній військовій промисловості, сільськогосподарських маєтках, а також у кар’єрах гравію та керамічної глини.
далі буде.