У центрі міста, на вул. Bankowa (колишні площа Червоної армії та NOT), стоїть комплекс будівель, який мешканці міста найчастіше асоціюють із монастирськими спорудами. Мало хто з мешканців міста знає, що саме тут, за межами оборонних мурів, у 1755 році було збудовано Сирітський будинок. Спочатку це була лише одна будівля, до якої в 1779 році добудували нове крило, забудувавши велику територію, що належала сиротинцю. Це був не лише заклад опіки. Значною мірою він також задовольняв культурні потреби міста. Від 1779 року тут, у друкарні, яка працювала з 1767 року, почали видавати щомісячник на місцеву тематику. Витрати на утримання всієї установи були величезними, тому патронат над закладом узяв прусський уряд і перейменував його на Королівський заклад для учнів та сиріт. Це підвищило не лише статус сиротинця, а передусім уможливило зразкове оснащення навчальних майстерень, які здобули славу в околиці.
Під час наполеонівських воєн тут розмістили французькі війська. Тому в 1812 році провели певну адаптацію будівель, що спричинило повне знищення навчальних майстерень. Після бурхливого наполеонівського періоду спорудам повернули їхнє первісне призначення. У 1841 році тут проживало 147 вихованців. Після Другої світової війни призначення будівель не змінилося. Частково зруйновані під час останньої війни, у повоєнні роки вони були перейняті та освоєні Zakłady Górnicze "Konrad". Нині комплекс будівель має величний вигляд, чим завдячує не лише розташуванню на підвищенні, а передусім потужним об’ємам крил, накритих високими дахами. Особливо представницькою є головна будівля.
Витягнутий триповерховий головний фасад має відокремлений карнизом перший поверх, а вікна цокольного рівня розділені пласкими лізенами з виразно акцентованими цоколями. Такий самий поділ присутній і на верхніх поверхах. Цікаво виглядає вхідний портал із напівциркульно сформованою перемичкою, обрамлений іонічними пілястрами та перед яким розташовані сходи, обмежені кам’яною плитчасто-ажурною балюстрадою. Завершують оздоблення дві вази, вмуровані у вінчання порталу. Подібна, але ще скромніша кам’яна обробка присутня на стіні сусіднього північного крила. Решта будівель, попри збережені циліндричні склепіння, поступаються головному об’єкту як за габаритами, так і за виражальними засобами.
Протягом останніх сорока років цей об’єкт був власністю Zakłady Górnicze "KONRAD". Тут розміщувалися: робітничий готель, інтернат для учнів Основної гірничої школи, клуб NOT, будинок культури та бібліотека. Будівлі консервували й ремонтували. Тепер, коли гірничі підприємства перебувають у стані ліквідації, будівлі, на жаль, занедбані. Головна будівля майже порожня й руйнується. Сподіваймося, що доля буде прихильною до цього безперечно цікавого архітектурного комплексу і в ньому знову вируватиме життя.