Після майже п’ятдесяти років історії польського Болеславця місто не має жодної монографії, яка охоплювала б цей останній, найближчий для нас період. Спроби цілісно висвітлити історію слід визнати радше скромними. Метою цієї статті є ознайомлення дослідників з архівними джерелами новітньої історії міста та регіону. Відправною точкою тут є кінець Другої світової війни та перехід Західних земель під владу Польщі, а з іншого боку — 1989 рік і кінець комуністичного періоду. Зміна політичної системи спричинила архівування документів, створених органами державної адміністрації.
За описувані останні п’ятдесят років відбулися дві серйозні реформи адміністративної системи країни. У 1950 році ліквідували староства та міські управи, а замість них 20 травня 1950 року створили повітові й міські народні ради, змодельовані за радянською системою. Це рішення з певними змінами (1954 рік: створення ґмінних громад, 1958 рік: зміна структури рад, 1972 рік: створення ґмін і чергова зміна функцій рад) проіснувало до 1975 року. Закони від травня 1975 року ліквідували повіти. Скасували поділ держави на 17 воєводств, запровадивши натомість 49 менших і слабших — як політично, так і економічно. Горизонтальну структуру становили міста та сільські ґміни. Ця система проіснувала до кінця комуністичного правління, а територіальний поділ має бути змінений лише найближчим часом.
Принципова відмінність і зміни після 1989 року якісно зовсім інші, ніж усі попередні реформи. Вони надали суспільству суб’єктності, а отже — його представництву на всіх рівнях влади та управління. Наслідком цих змін стало згадане архівування (тобто втрата актуальності та передача до архівів) документів, створених ліквідованими або реформованими установами. Ці документи передавалися до державних архівів. Документи з Болеславця та повіту (а також із Лубаня й Зґожельця) потрапили до Державного архіву в Лубані. Процес приймання архівних матеріалів ще не завершений, проте значна частина основних джерел уже знаходиться у вищезгаданому архіві. Загалом для історії до 1975 року там зберігається повна документація, яка нині опрацьовується.
Початки польськості в Болеславці представлені п’ятьма комплексами документів, які коротко розглянемо нижче.
1. Повітове староство за 1945–1950 роки налічує 123 архівні одиниці (скорочено — а. о.). Документи згруповані відповідно до структури установи за відділами. Це відділи: загальноадміністративний, бюджетно-господарський, адміністративно-правовий, кримінально-адміністративний, суспільно-політичний, військовий, охорони здоров’я, постачання, промисловості й торгівлі, соціальної опіки, відбудови, культури та мистецтва, сільського господарства й аграрних реформ, земельний і ветеринарний. Ці документи є справжньою скарбницею інформації про становище в Болеславці та повіті в перші повоєнні роки. Тут містяться відомості про переселенців, німецьке населення, злочинність, політичні організації, профспілки тощо. Наприклад, знаходимо інформацію про діяльність цензури та заборону демонстрації багатьох фільмів (зокрема про заборону пересувному кінотеатру демонструвати добре відому картину «Касабланка» 2 вересня 1946 року). З політичних справ дізнаємося про погіршення безпекової ситуації в другій половині 1946 року. Наведу рукописну записку, призначену для Воєводського управління у Вроцлаві, датовану 23 жовтня 1946 року та підписану віцестаростою Францішеком Цястонем: «...Зрештою повідомляю, що 22 числа цього місяця о першій годині під покровом темної ночі було вбито Осташа Миколая, інспектора Воєводської селянської самодопомоги. Загиблий, як встановило розслідування, справляв нужду в одному з ресторанів Болеславця, а повертаючись у нетверезому стані, перед брамою одного з будинків на ринку був убитий. Розслідування цієї справи енергійно ведуть МО, УБ та радянські військові органи. Підґрунтя вбивства має політичний характер, з огляду на те, що загиблий, імовірно, належав до демократичних діячів...»
Слід додати, що на підставі документів староства й досі ведуться пошуки людей, які зникли під час воєнного лихоліття.
2. Повітова народна рада за 1947–1950 роки. Це невеликий комплекс, що налічує 36 архівних одиниць, упорядкований за відділами: президіальним, адміністративним, організаційним і комісіями. Тут знайдемо бюджети громад, протоколи засідань президії, звіти про діяльність окремих комісій.
3. Міська народна рада та міська управа за 1945–1950 роки, що налічує 148 архівних одиниць. У 1945–1946 роках вона функціонувала як політичне представництво міста та місцевих самоврядних корпорацій. До складу ради також кооптували заслужених осіб; критерій, імовірно, відповідав реаліям тієї епохи (продовження в наступному номері)