У лондонському «Польському щоденнику» було опубліковано статтю Stefanii Kossowskiej під назвою «Чашка в крапки». Подаємо фрагмент цієї статті.
«У пошуках чогось, що важко знайти в інших магазинах, я якось зайшла до Heala на Tottenham Court Rd.
...Переходячи з поверху на поверх, я потрапила до відділу порцеляни, де мені не було чого робити. Але побачила, що хтось саме купував чашку, яка мені дуже сподобалася — велику, у темно-сині крапки на білому тлі. Коли я теж захотіла її купити, дізналася, що це була остання, бо їх розкуповують, як «гарячі пиріжки», але щоб я прийшла через деякий час, оскільки очікують наступного транспорту з Польщі.
— Звідки?!!! — здивувалася я. Від одного запитання до іншого, від нитки до клубка я дізналася більше, ніж могла сподіватися від однієї чашки. Молода власниця антикварних магазинів в Англії, знавчиня старої порцеляни, яка однаково добре розмовляла польською та англійською (у неї були розумні польські батьки), під час своїх мандрів Польщею потрапила до Bolesławiec у Єленьоґурському воєводстві. Розташований на перехресті торговельних шляхів із півночі на південь Європи та із заходу на схід /Брюссель,
Дрезден, Лейпциг, Вроцлав, Ополе, Краків, Перемишль, Прага, Відень/ Bolesławiec із XIII століття був ремісничо-торговельним центром, що спеціалізувався на різноманітній кераміці завдяки покладам відповідної глини в найближчих околицях. Після поділів Польщі, з німецького боку /Bunzlau/, після війни повернувшись до Польщі, він зміг відбудувати близько 20 гончарних фабрик, продовжуючи багатовікову традицію. Після примітивного середньовічного посуду стиль «гончарних виробів» /відповідно до старої назви/ змінювався, запроваджуючи різні взірці з народного мистецтва, а пізніше модернізуючи їх відповідно до власного стилю. Сьогодні ці вироби надзвичайно винахідливі за формою /наприклад, посудина у формі яблука — для запікання яблука/, оздобленням і практичністю. Завдяки властивостям спеціальної глини /«iron-stone»/, яка є різновидом порцеляни, сучасні вироби вогнетривкі. Так, у «яблуці» можна запікати яблуко, а в інших посудинах різної форми та з різними візерунками можна приготувати будь-яку запіканку не лише у звичайній печі, а й так само безпечно поставити її в «мікрохвильовку»...
(копію статті ми отримали з «Ceramika Artystyczna»).
У «Lubański Przegląd» № 7 за липень 1993 року ми знайшли статтю пера Adama Banieckiego під назвою «Функції місцевих газет». Читаємо там, зокрема: «Місцева преса повинна служити громаді, повинна давати їй можливість всебічно висловлюватися (і без комплексів) на всі цікаві для неї теми, зокрема й віддаленіші.
Lubań, маючи два телеканали та два видання, стає динамічним і культурно привабливим містом. Звичайно, не в усіх містах прогрес і те, що ми називаємо плюралізмом, розвиваються так добре, як у Lubaniu. Нехай застереженням тут будуть Bolesławiec і трагічна ситуація його єдиного видання — «Głos Bolesławca». Після року виходу з ініціативи Towarzystwa Miłośników Bolesławca, а насправді завдяки його головному редакторові та групі справжніх ентузіастів, які писали безкоштовно, видання занепадає. Попри дуже відчутні здобутки, як-от збір коштів на ультразвуковий апарат, не кажучи вже про популяризацію історії міста та місцевої культури, місто — попри попередні обіцянки — відмовилося від наміру викупити три сторінки для своїх потреб. Водночас розпочалася кампанія наклепів і обмов, у якій стверджувалося, що за газетою стоять посткомуністичні сили або ж (і це абсолютний курйоз, породжений Темноградом!), що місту достатньо місцевого телебачення. Залишаю цю справу без коментарів, сподіваючись, що громаді сусіднього Bolesławiec усе ж буде недостатньо лише телебачення. Місцева преса — це не лише інформування, а й інтеграція громади, формування думок і позицій, навчання культури полеміки та культури життя. Зрештою, це навчання вмінню сприймати найближчий світ, його проблеми, недоліки, здобутки. І вивільнення суспільної активності».