11 липня 1993 року назавжди пішла від нас Zofia Kłosowska, уроджена Kozik. Народилася в Клевані на Волині 24 листопада 1922 року. Вихована в патріотичному дусі, вже в перші дні квітня 1944 року вступила до відроджуваного Війська Польського і в лавах I бронетанкової бригади ім. Героїв Вестерплатте пройшла її бойовий шлях.
Брала участь у боях за визволення Гданська, у здобутті Поморського валу та Колобжега, у блокаді Берліна, а потім — у важких боях цієї бригади під Студзянками, під час ліквідації танкових угруповань гітлерівської армії, яка поспішала на допомогу Берліну, що боровся. Після закінчення війни її перевели з бронетанкової бригади на штабну роботу до 7-го полку важких танків у Модліні, де в березні 1946 року вона була демобілізована. За участь у битві під Студзянками її, як одну з небагатьох жінок, нагородили відзнакою «Студзянки». Сержант Zofia Kłosowska також отримала низку інших фронтових пам’ятних медалей, а за професійну та громадську діяльність була нагороджена Золотим хрестом заслуги і Лицарським хрестом.
Разом із покійним чоловіком, відомим лікарем Józefem Kłosowskim, у 1946 році оселилася в Болеславці, і з цим містом було пов’язане все її повоєнне професійне та особисте життя. Zofia не вміла залишатися осторонь. Від 1957 року була активною інструкторкою Związek Harcerstwa Polskiego. Вона очолювала перший скаутський загін у загальноосвітньому ліцеї ім. Władysława Broniewskiego. Потім з її ініціативи у Комплексі професійних шкіл ім. майора H. Sucharskiego виникли загони, а згодом — скаутська група ім. I бронетанкової бригади Героїв Вестерплатте. У цій школі вона працювала керівницею позакласних занять. Водночас протягом кількох років на громадських засадах виконувала функції командантки скаутської групи ZHP, поєднуючи цю діяльність із роботою в командуванні скаутського загону та командуванні хоругви. Вона проводила численні скаутські табори й зимові табори, навчальні курси для керівників, тричі була команданткою Міжнародного табору «Malta». Вона вміла залучати молодь до роботи в організації. Її педагогічний такт, висока особиста культура та особистість зробили її відомою, шанованою й улюбленою людиною.
За активну роботу в скаутському русі вона отримала найвищий інструкторський ступінь і Золотий хрест «За заслуги перед ZHP». Пані Zofia, скаутка Zosia, а для близьких просто Zosia — належала до непересічних людей. Від Неї випромінювали доброта, праведність і шляхетність. На неї завжди можна було покластися. Саме вона надихала багато цікавих молодіжних ініціатив, і саме завдяки їй школа сформувала свої традиції. Навіть коли вона вийшла на пенсію, ми знали, що в разі потреби вона завжди допоможе. Водночас була скромною та безкорисливою. Нам дуже Її бракуватиме. Вона назавжди залишиться в нашій пам’яті.