«...Цієї ночі наш одвічний ворог розпочав наступальні дії проти Польської держави... Увесь польський народ, благословенний Богом у боротьбі за святу й справедливу справу, об’єднаний з армією, пліч-о-пліч вирушить до бою та справедливої перемоги...» Це фрагмент звернення від 1 вересня 1939 року до народу, підписаного Президентом РП проф. д-ром Ignacy Mościcki.
Оборонна війна 1939 року була однією з найстрашніших воєн у нашій історії. Протягом 35 днів була розгромлена одна з найбільших держав Європи. Знищена ударами загарбницьких збройних сил, на той час найпотужніших у світі, створених двома нелюдськими державами — гітлерівською Німеччиною та Радянською Росією. Після лише 20 років незалежного існування Польща впала. У вересні 1939 року боровся весь народ, переважно його громадяни у військовій формі: мільйон солдатів. Вони не знали, що їхній опір нищівній перевазі обох нападників триватиме так недовго. Цьому мільйону поляків у військовій формі не йшлося про те, щоб блиснути відвагою чи завзяттям. Насправді йшлося про так дорого здобуту незалежність. Йшлося про країну.
Польський солдат бився самотньо. Покинутий західними союзниками, які не виконали свого зобов’язання перед нами розпочати одразу після 1 вересня потужний наступ на заході. Через кілька років вони віддали Польщу під опіку Москви. Вранці 17 вересня радянські війська, союзники Німеччини, здійснили зрадницьку агресію проти нашої країни. Щоб добити, за словами радянського прем’єра, «потворного виродка Версальського договору», тобто Польщу. Так відбувся IV поділ. Перебіг радянської агресії проти нашої країни через відомі причини є великою білою «плямою». Відсилаю до книжечки «Kodziowice 1939» про невідомий епізод цієї агресії. Ось героїчні улани 101-го полку над Німаном у бою знищили 17 радянських танків за допомогою ...пляшок із бензином. Співавтором книжечки є нижчепідписаний, а придбати видання можна в книгарні на Ринку.
Сьогодні в нашому місті та гміні живе вже лише близько ста солдатів вересня 1939 року. Наймолодшим із них близько 75 років.
У святкові дні вони прикріплюють до піджаків медалі на сірій стрічці з написом «За участь в Оборонній війні 1939 — Батьківщина». Цими медалями вони дуже пишаються.
У перші роки після 1945-го, коли ми піднімали з руїн наше місто, вони завжди й усюди були першими. Ми не можемо представити тут їх усіх. Тож покажімо лише живих кавалерів Військового ордена Virtuti Militari, нагородженого у 1939 році, які понад 40 років мешкають у місті над Бобром. Ось вони: капітан Władysław Gołąb — нині йому 90 років — командир саперного взводу 79-го піхотного полку. Бився від Млави до падіння столиці. Старший вахмістр Otto Zych, унтерофіцер 2-го дивізіону кінної артилерії Волинської кавалерійської бригади. Нині йому 78 років. Бився від славетної прикордонної битви біля села Мокра під Ченстоховою до Львова. Інші кавалери цього ордена — покійні полковник д-р Józef Kłosowski та покійний полковник Bolesław Dziubek. Коли ми зустрічаємо солдатів вересня, впізнаючи їх за згаданою медаллю, схилімо перед ними голови.