Попри те, що Мартін Опіц є найвідомішою постаттю, яка походить із Болеславця, пересічний мешканець нашого міста знає про нього дуже мало, якщо взагалі щось знає. Для німецької культури М. Опіц має таке саме значення, як для нашої — Миколай Рей або Ян Кохановський, тож, думаю, варто знати про цього поета дещо більше. У цій статті я ознайомлю читачів з останніми днями життя письменника.
Тридцятилітня війна та фінансові труднощі змусили М. Опіца 1635 року залишити Сілезію. Наступного року він оселився в Гданську, де жив у кальвіністського богослова Baitholomeusa Nigrinusa, у будинку на вулиці Chlebowniczej. У цей період він виконував функції королівського агента, а згодом — історіографа, якому за рішенням сейму виплачували винагороду з коштів гданського мита.
Влітку 1639 року на мешканців Гданська напала чума. Завдяки листам видавця Опіца — Andreasa Hunefelda, написаним до Robert Robcrtinusa, королівського секретаря, ми маємо можливість простежити останні дні поета.
Вечір 15.VIII.1639 Опіц провів у господині згаданого Hunefelda, а наступний день був у Nigrinusa. 17.VIII він писав листи Владиславу IV та друзям, 18.V1II, у четвер, почувся зле й уже не вставав із ліжка. У п’ятницю про хворобу поета дізналися Huncfeldowie, які організували швидку допомогу. Зусилля лікарів і друзів виявилися марними. Опіц помер у суботу 20.VI 11.1639 року о 13(X) у будинку на вулиці Chlebowniczej, а останню духовну пораду йому надав кальвіністський проповідник із церкви Петра і Павла Albert Niclassius. 22.VIII тіло померлого без значних урочистостей поховали в північній наві Маріацького костелу в Гданську. Ще в XIX столітті в ньому знаходився скромний епітафій, на якому, крім прізвища, місця народження та смерті, був герб із коротким написом, вирізьбленим 1881 року. Нині цей епітафій важко знайти, хоча приблизно відомо, де він знаходився.
Коли звістка про смерть Опіца дійшла до Лешна, де перебувала вигнана з Болеславця його родина, батько поета негайно вирушив до Гданська, щоб подбати про майно сина. З невеликими труднощами Sebastianowi Optizowi вдалося повернути від міської ради Гданська бібліотеку та рухоме майно Мартіна. Невдовзі після цього він розпочав систематичний розпродаж книжок і рукописів із бібліотеки. По всій Європі смерть Опіца викликала широкий резонанс у письменницькому середовищі. З’являлися поховальні панегірики та посмертні спогади. У Вроцлаві жалобні урочистості організував друг Опіца, який також походив із Болеславця, професор гімназії Єлизавети та бібліотекар при Марії Магдалені Krzysztof Coler. У Болеславці, ймовірно, 1739 року, у соту річницю смерті поета, встановили пам’ятник, про який, однак, у пізніших джерелах немає згадок.
До війни в нашому місті було чимало пам’яток, пов’язаних із Мартіном Опіцом. Насамперед слід згадати пам’ятник, відкритий у неділю 1 липня 1877 року, який стояв перед східним входом до нинішнього районного суду, на рівні автобусної зупинки.
Пам’ятник у вигляді колони з погруддям виконав із каррарського мармуру вроцлавський скульптор Michaelis за допомогою болеславецького підприємства Zeidler & Wimmel (нинішній пісковик). На Lewenbergstrasse (вулиця Комуни Паризької) стояв камінь, який німці називали Optizstein і на якому поет у молодості писав свої перші твори. У Міському музеї зберігалися рукописи, автографи та книжки Опіца, а також копія портрета, виконаного Strebel за два роки до смерті письменника. Оригінал знаходиться в Міській бібліотеці в Гданську. По суті, єдиною живою пам’яткою Опіца сьогодні є будинок, у якому він народився, що стоїть на вулиці Prusa і перебуває в жалюгідному стані. Варто додати, що після війни з нього зняли пам’ятну таблицю з латинським написом, присвяченим родині Опіц.