Під час нещодавнього засідання Сейму депутат M.Jurek заявив: «дитину слід бити не лише вдома, а й у школі...»
Ця думка викликала в мене обурення. Тому я вирішила ознайомитися з публікаціями про права дитини, про які дедалі частіше чую по радіо й телебаченню.
Інформацію я шукала в доступних мені джерелах: «Енциклопедія PWN», видана у Варшаві 1983 року, «Енциклопедія міжнародного права», видана 1976 року у Варшаві, а також «Енциклопедія міжнародних організацій», видана 1975 року, теж у Варшаві. На жаль, нічого про тему, яка мене цікавила, я не знайшла.
Мені відомо, що робота над укладенням документа, названого Конвенцією про права дитини, велася на міжнародному форумі, польська сторона виявила значну ініціативу, а нинішній Міністр закордонних справ РП, пан Skubiszewski, підписав її та говорив про неї в парламенті.
З моїх спостережень за повсякденним життям випливає, що лише дорослі мають права щодо дітей. Вони можуть їх бити й карати, а відповідальні лише перед власною совістю.
Дитина в жодному разі не вирішує сама за себе, на «все» мусить отримати схвалення батьків.
У нашому суспільстві мало хто помічає кривди, завдані неповнолітнім: часте залишення їх без нагляду, влаштування пиятик у присутності дітей, часті побої, а то й катування — це картина повсякденності. Я вважаю, що школа, яка є просвітницькою та прогресивною установою, не битиме своїх вихованців, а навпаки, сприятиме поширенню серед неповнолітніх знань про їхні права та обов’язки.
EWA LIPIŃSKA, кл. Ib, LO № I