На зустрічі з радниками одна з присутніх пані, демонструючи листівку з гербами міст-партнерів, привезену гостями із Siegburg, обурювалася тим, що міська влада (та й Польща загалом) толерує німецькі назви міст, наприклад Bunzlau замість Bolesławiec. Вона також запропонувала просто розібрати колишній німецький пам’ятник Кутузову. Радники пояснювали пані, що назви міст двома, а то й кількома мовами — це нормальне явище, яке відповідає міжнародному праву, а пам’ятник є історичною цінністю, витвором мистецтва, що підлягає охороні. Невідомо, чи вийшла пані із зустрічі переконаною, тож з нагоди як цієї пані, так і читачів, які мають подібні сумніви (наприклад, у схожій справі нам писав пан F.K.), пояснюємо: справді, використання різномовних назв щодо міст є правильним і відповідає міжнародним конвенціям. Ось приклади: ми говоримо про німецькі міста Дрезден, Лейпциг, Мюнхен, Кельн, а насправді вони називаються Dresden, Leipzig, Munchen і Koln. Італійське місто Мілан німецькою називається Mailand, а насправді це Milano. Приклади можна множити, але залишімо це. Натомість якщо йдеться про повалення пам’ятників (не лише того, який згадала пані), то це непристойна дія, яку позначають латинським словом barbaria, німецьким Barbarei, а польське значення цього слова, мабуть, має бути пані відоме.