Музей кераміки розташований у будівлі, де до війни знаходилися фонди Міського музею. Довоєнний музей містив величезні колекції, що ілюстрували історію, духовну та матеріальну культуру Болеславецького регіону. Виставці додавала привабливості її розташування у старому бастіоні, збудованому в 1479/80 роках, де було сім виставкових залів. Квитки коштували 1 або 2 марки, залежно від тривалості відвідування.
З першими експонатами відвідувач зустрічався вже на сходовій клітці, яку прикрашали картини, карти, старовинна зброя та годинник кінця XVIII століття. У 1909 році до музею перевезли Великий Гарнець майстра Йоппе, знищений, на жаль, у 1945 році. Цікавою пам’яткою був годинник, придбаний у Польщі, а виготовлений у 1781–1797 роках майстром-столяром Германом Якобом. Він прикрасив свій виріб рухомими сценами Хресної дороги. Серед картин, що знаходилися в окремих залах, варто згадати: копії картини Бартоломеуса Стробеля, яка зображує Мартіна Опіца, дві інші картини Макса Гене, відомого німецького художника, копію картини Густава Фрайтага «Die Kinder Bunzlaus» (оригінал знаходиться в Мюнхені), сюжетом якої був відступ солдатів після битви під Будишином (22 травня 1813 року); портрети Фрідріха Вільгельма IV, а також Ґете.
У фондах музею зберігалося багато цінних документів унікальної вартості: автографи Мартіна Опіца (1597–1639), Андреаса Чшемінга (1611–1659), ректора Соломона Гесснера (1559–1605), шість документів 1433–1452 років, 20 документів XVII і XVIII століть.
Інше оформлення мали інші зали. На поверсі знаходилася «селянська кімната», оформленням схожа на типову селянську хату. Меблі 1831 року подарувала Анна Сюзанна Поль із Гералтува. Привабливості залу додавали ліжко з балдахіном, стіл із зображенням мірошниці 1789 року, колиска 1784 року, а також цілий набір посуду, ложок, тарілок і склянок.
Найбільше місця в музеї було присвячено кераміці. Найстаршими експонатами були: дві труби римського походження з Баварії, близько 200 посудин, знайдених у слов’янських городищах Болеславецького регіону, а також два болеславецькі горщики XIII–XIV століть. Решта керамічної колекції відповідає нинішнім експонатам. До найстаріших експонатів належали: сокирки, наконечники, урни та кістки з археологічних пам’яток у Болеславці, Гольно, Ольджихові та Варті.
Важко перелічити всі пам’ятки з довоєнних фондів. Серед найхарактерніших варто згадати: тканину із зображенням сонячного затемнення 7 червня 1761 року, олов’яні миски болеславецького майстра Юзефа Бендлера (1813–1876), 50-сантиметрову модель пам’ятника Кутузову, модель навчального корабля «Альбатрос», відливок дзвона з Лавшової 1773 року, ваги для золота, табличку з написом «Лісництво Болеславець», скриню 1675 року, бюст жінки 1680 року, а також посуд із міді та бронзи. На жаль, у музеї не було жодних срібних, золотих чи інших коштовних речей. Це не змінює того факту, що й сьогодні говорять про «скарби», які знаходяться у фондах болеславецького музею.
Від редакції:
Є шанс відновити діяльність Міського музею в приміщенні колишнього Музею Кутузова. Закликаємо власників старожитностей, пам’яток, документів тощо, пов’язаних з історією (навіть новішою) міста, звертатися до Музею кераміки, TMB або редакції «Глосу».