Дорогі читачі! Минув рік від початку виходу «Głosu Bolesławca» – місцевого видання, заснованого з ініціативи Towarzystwa Miłośników Bolesławca. У ювілейних ситуаціях зазвичай відкривають шампанське, але у випадку нашого видання доведеться відступити від цієї приємної традиції, адже тут доречнішим був би відомий келих гіркоти. І не лише через брак грошей. Гіркота виникає через те, що абсолютно непотрібно занепадає видання, яке випускали справжні ентузіасти за дуже низькою собівартістю, та ще й у часи, коли кожну діяльність на благо міста слід було б шанувати.
У вступній статті першого номера «Głosu Bolesławca» ми писали: «...Свої газети видають, зокрема, Gryфów ŚL, Lwówek, Lubomierz... Болеславець чомусь не мав щастя зі своєю газетою...»
Цього щастя досі немає. Щоправда, за допомогою Читачів вдалося дійти до дванадцятого номера, але кожен випущений номер — «худий» і скромний графічно через брак коштів — існував на «останні» гроші, які здобувалися так би мовити впритул, від місяця до місяця. Пам’ятаєте наші статті «Хто любить місто?» Там ми публікували довгі списки ваших імен — жертводавців і спонсорів. Дякуємо вам ще раз!
Ми сподівалися, що через певний час нашу видавничу ініціативу підтримає — за прикладом міст і містечок по всій країні, а також за прикладом Самоврядування ґміни Болеславець, яке допомагає газеті вже від другого номера в обмін на сторінку — Правління та Самоврядування міста. Однак цього не сталося.
Спочатку аргументували, що гроші на 1992 рік уже розподілені до останнього гроша і, можливо, з нового року... Тож ми «кульгали» до нового року.
Після нового року справу відклали до вирішальної сесії 23 березня, на якій, щоправда, більшістю голосів радників було схвалено пропозицію підтримати видання, викупивши три сторінки, але одразу ж реалізацію цього рішення призупинили, не зважаючи на те, що цикл випуску та фінансування газети має свої часові вимоги.
Причиною призупинення коштів для газети стало оскарження рішення Міської ради групою, опозиційною до видання.
Ми не хотіли розголошувати подробиці цієї важливої для долі «Głosu Bolesławca» сесії Міської ради, але оскільки справа набула несприятливого для газети розвитку, а газета є джерелом інформації для хроністів та істориків, дозволимо собі оприлюднити кілька подробиць сесії, яка, зокрема через «Głos Bolesławca», тривала понад 10 годин.
За надання допомоги міській газеті проголосували 15 радників, 7 — проти, а 5 (серед них Президент міста) утрималися.
Перед голосуванням на підтримку «Głosu Bolesławca» виступили радники: Jan Hałubiec, Marian Kostecki, Henryk Nawrot, Janina Piestrak-Babijczuk, Ewa Niewodniczańska, Joachim Sygula, Danuta Maślicka, Jan Prystupa, Sławomir Kahl, Stanisław Szypulski, Longin Łukawski та Edward Gałka.
Аргументація була такою:
- «Głos Bolesławca» є єдиним виданням міста, і до нього можуть писати всі,
- газета може дійти до більшої кількості мешканців, ніж місцеве телебачення, якого, зрештою, мають не всі.
- газета завжди залишає тривалий архівний слід, є хронікою нашого часу,
- треба шанувати безкорисливий внесок праці людей, які пишуть про місто і для міста,
- газета вже має багато читачів і прихильників, зокрема передплатників, — газети вже мають усі міста, а навіть деякі ґміни,
- «Głos Bolesławca» проводить корисну акцію зі збору коштів на придбання ультразвукового апарата для лікарні (вже зібрано 300 млн)
Проти газети виступили радники: Emilia Jankowska, Bogusław Juda, Wiktoria Wachnowska, Maria Długoszewska, Henryk Jeliński та Wiesław Ogrodnik.
Аргументація (також із дискусії на попередній сесії) була такою:
- немає чого підтримувати газету, яку ніхто не читає...
- місту достатньо місцевого телебачення,
- у міста немає грошей, а якщо є, то нехай дасть 100 мільйонів на спортивні об’єкти... — навіщо місту газета? Якщо хтось захоче дізнатися, яка аптека чергує або що показують у кінотеатрі, може купити «Słowo Polskie». А якщо хтось хоче собі писати, нехай пише й надсилає до інших газет, а не за наш кошт...
- як я подивлюся виборцям у вічі, якщо проголосую за фінансування такої газети...
- фінансування «Głosu Bolesławca» містом означало б утримання господарської діяльності TMB...
- не можна підтримувати газету, за якою стоять посткомуністичні сили, щоб за її допомогою перебрати владу...(!)
Коли більшістю голосів пропозицію на користь газети було ухвалено, радник Wiesław Ogrodnik голосно й образливо звинуватив тих, хто голосував «за», у тому, що вони не є жодною Радою, а «товариством взаємного захоплення», а Президента міста звинуватив у маніпулюванні всією справою.
Далі було так: переконавшись, що ми вже можемо видавати газету, не побоюючись її неповної самодостатності (від продажу та реклами ми повертаємо трохи понад половину витрат — у сусідніх містах, для порівняння, повертається третина витрат), ми замовили друк газети в новому оформленні. А коли газета була готова і за неї треба було заплатити, виявилося, що кошти на «викуп цих сторінок» призупинено і зовсім не впевнено, що наступна сесія вирішить справу на користь газети. Газету ми передаємо до друку 23.IV, сесія — 27.IV. Про рішення призупинити надходження коштів на підтримку газети Правління міста не спромоглося офіційно та своєчасно повідомити Towarzystwo, що поставило (після факту) видавців у дуже незручне становище.
Як на іронію, у той самий час член Правління міста розмістив на сторінках «Słowa Polskiego» інформацію, що «Правління міста допомагає і рятує газету, яка банкрутує...» (Чи личить так ставитися до лояльного партнера з повагою до посадової установи?) А щодо «порятунку» — нехай Читачі самі розсудять, чи не TMB і група людей, які безкорисливо писали (а також доброзичливі спонсори), увесь рік певною мірою рятували честь міста, беручи на себе тягар утримання міської, єдиної й, кажуть, зовсім не найгіршої в воєводстві газети?
Залишається лише з нагоди ювілейного і, найімовірніше, останнього випуску «Głosu Bolesławca» подякувати всім цим людям і висловити їм глибоку повагу. Окремі слова вдячності адресуємо тим Читачам і прихильникам, які допомогли нам випустити цей ювілейний номер.