Під Легницею розбив кінноту прусської гвардії та взяв у полон багатьох німців. Разом з усім ескадроном постійно здійснював розвідку: брав полонених.
4 червня оголошено перемир’я. Демаркаційна лінія проходить від Каменної Гури до Одри на півночі. Фронт застиг. Кінець мріям шволежерів про марш до Вісли... Майор D. Chłapowski супроводжує штаб імператора на мирні переговори. Тут російський офіцер пошепки каже йому, що Наполеон хоче віддати Росії Варшавське герцогство. Отже, Польща є пішаком на шахівниці імператора французів. Це визначає, що польський офіцер шволежерів незабаром залишить Наполеона.
Перемир’я було вигідним для обох сторін, що воювали: кожна з них готувалася до подальших воєнних дій. Імператор французів переніс головну квартиру зі Сьроди до Дрездена, звідки було ближче до Парижа. Він знову проїжджає через Болеславець. Під час перемир’я імператорові вдається збільшити чисельність армії до 400 тисяч. Він витягнув із країни залишки рекрутів. Лише кавалерія була нечисленною: після багаторічних воєн у Європі бракувало коней. Воєнні приготування охопили також польський полк шволежерів, який час перемир’я провів при імператорі в Саксонії. Лише 60 шволежерів під командуванням капітана Jankowski квартирували в Kliczków над Квісою.
Генерал князь Józef Poniatowski, який створив при Наполеоні польське військо, у цей час дислокувався в Галичині, де сформував нові частини легкої кінноти, названі кракусами: першими 1000 кракусів були краков’яки, чия форма нагадувала краківський стрій. У середині травня корпус генерала князя J. Poniatowski, якого тіснили австрійці, за волею імператора французів рушив до Саксонії, де Наполеон дуже сердечно привітав корпус Poniatowski. Корпус пройшов парадом перед французьким полководцем, а Наполеон аплодував, побачивши кракусів, які пересувалися на маленьких селянських конях.
Разом із Poniatowski прибули решта польських ескадронів шволежерів, а також залишки литовського полку полковника J. Konopka. Усі польські шволежери чисельністю в кілька ескадронів знову були разом. Радість не мала меж. Вони згадували тих, хто загинув у різних куточках Європи: в Італії, над Дунаєм, в Іспанії та під Москвою. З Галичини прибув також напівескадрон татарської кінноти під командуванням ротмістра Ułan, який поповнив полк шволежерів. Полк складався з восьми ескадронів, тобто приблизно з 1700 вершників і близько 2000 коней, — стільки ж, скільки налічував після формування 1807 року. З-під Москви повернулося близько 4000...
Весну та початок літа весь полк шволежерів провів у Саксонській Швейцарії. Шволежери навчалися, об’їжджали коней, відпочивали, плавали човнами по Лабі, розважалися, залицялися до саксонок.
Об’єднані прусські та російські війська 10 серпня порушили перемир’я, яке мало тривати до 16 серпня. Очільник об’єднаних армій, прусський фельдмаршал Bluecher, на прізвисько «Vorvaerts», тобто «Вперед», хотів застати французькі війська зненацька: «так йому кортіло вступити в бій», — пише тодішній хроніст. Але через кілька днів Наполеон завдасть йому під Lwówek доброго прочухана, і лише раптовий наступ австрійських військ у напрямку Саксонії врятував армію старого Bluecher від цілковитої поразки. Пруссаки, союзні з Австрією, дотеперішньою союзницею Наполеона, змовлялися з австрійськими військами.
У Нижній Сілезії знову спалахнула війна, у якій билися близько 1 мільйона солдатів. Основні сили Наполеона стояли в Саксонії. У Сілезії перебували слабкі прикривальні сили. У районі Болеславця діяв російський корпус генерала Osten von Sackena, у районі Судетського передгір’я — прусський корпус генерала Yorka, з боку Глогува просувався корпус колишнього маршала Franq'i Bernadotta, який зрадив імператора, за Судетським хребтом стояли австрійські війська фельдмаршала Schwarzenberga, дотеперішнього союзника французів. Вони наступали в напрямку Саксонії.
Проти австрійців імператор кинув корпус генерала князя J. Poniatowski та дивізію генерала H. Dąbrowski. А Наполеон став на чолі французького війська. Він перетнув Лужицьку Нису й ударив по прусських і російських військах. Він завдав енергійного удару та зупинив їхній похід на лінії Шаленої Ниси й Качави, щоб потім стати на лінії Бобру, між Болеславцем і Lwówek. Отже, війна наближалася до Болеславця. Погляньмо на події, які відбулися в нашому місті та його околицях. Французи під командуванням генерала Marmont, які займали Болеславець під час перемир’я, перетворили місто на фортецю. Через його географічне розташування місту мала випасти особлива роль. Оборонні мури розібрали, спорудили укріплення, вирубали значну частину дерев, на вогневих позиціях встановили кількасот гармат (лише в напрямку Ocice встановили близько 100 гармат). У фортифікаційних роботах взяли участь близько тисячі саперів і стільки ж містян.
На третій день пруссько-російського наступу між Wilczy Las і Tomaszów відбулася битва, де славетний маршал Ney розбив і зупинив марш російського корпусу генерала Osten von Sackena. Однак французи залишають Болеславець, перед тим підірвавши великі склади пороху та боєприпасів. Від вибуху в багатьох будинках утворилися тріщини, а черепиця з дахів летіла над значною частиною міста.
далі буде.