Зимовий наступ радянських військ, розпочатий 12 січня 1945 року, мав високі темпи. Від визволення Варшави (17 січня) не минуло й місяця, коли радянські війська опинилися на околицях Болеславця.
Нижньосілезька операція мала велике стратегічне значення. Радянські війська, обходячи Вроцлав, який оборонявся як фортеця («Festung Breslau»), мали на меті відкрити дрезденський напрямок. Головну роль на цьому напрямку мала відіграти 3-тя танкова армія генерала Павла Рибалка.
10 лютого 7-й гвардійський танковий корпус від Хойнова разом із 78-м корпусом 52-ї армії через Віткув, автостраду та Красьнік-Ґурни завдав удару по Болеславцю з північного сходу.
Запеклі бої за Болеславець тривали протягом усього дня 11 лютого. Танкові підрозділи без підтримки піхоти зазнали великих втрат, насилу пробиваючись крізь забарикадовані вулиці. Увечері на допомогу прибула 31-ша піхотна дивізія полковника Хільчевського, і це вирішило успіх операції. Після цілонічних боїв гітлерівців було вибито з міста.
Військовослужбовці 31-ї дивізії ліквідували залишки ворожих військ на правому березі Бобру, на північ від Болеславця, аж до Домброви-Болеславецької. Таким чином, 12 лютого місто Болеславець, яке на той час було найзахіднішим пунктом наступу, визволили.
Наступ було призупинено. Німці намагалися використати рубіж на Квісі, і в період із 1 до 5 березня розблокували залізничний вузол та станцію Любань-Шльонський. Запеклі бої в районі Любаня та Новогродця ненадовго, до квітня, утримали фронт на лінії Квіси.
8 березня до Любаня навіть прибув сам міністр пропаганди Третього рейху доктор Геббельс, щоб виголосити промову перед населенням. Це були вже лише пропагандистські заходи. Визволення решти територій над Нисою залишалося питанням тижнів.
Болеславець як важливий пункт на дрезденському напрямку обороняв сильний німецький гарнізон. Перевага бронетанкових сил і танків у боях призвела до того, що місто серйозно постраждало. Більшість історичних джерел і публікацій зазначає, що було знищено близько 60 відсотків усієї міської забудови. Практично найбільше руйнувань було в районі старого міста.
Перші поляки з’явилися в Болеславці вже в травні та червні 1945 року. Заселення міста й повіту почало посилюватися восени 1945-го та навесні 1946 року. Розпочався складний процес розбудови нового міста, результати якого ми бачимо сьогодні.
І ще одна рефлексія, пов’язана з датою 12 лютого.
Колись цю річницю урочисто відзначали, можливо, навіть надто урочисто. Сьогодні хочеться про неї забути. А правда, мабуть, посередині. Це історичний факт, а історичні факти неможливо змінити — їх можна лише інтерпретувати. 12 лютого, після майже 600 років, Болеславець повернувся до Матері-Польщі.