У статті під назвою «Дітям Боснії» (у грудневому випуску «Głos») ми писали про захід, який відбувся у Bolesławiecki Ośrodek Kultury, а зібрані кошти були призначені на допомогу дітям із Боснії, які прибули до Przesieka поблизу Jelenia Góra.
Нагадаємо, тоді було зібрано 9 мільйонів злотих готівкою, а також одяг, взуття, іграшки тощо на суму близько 65 мільйонів злотих.
Після прочитання згаданої вище статті кілька читачів повідомили нам, що, окрім започаткованої BOK акції, багато мешканців Bolesławiec самостійно й без розголосу допомагали (і досі допомагають) людям із Боснії.
Як нам повідомили, у день приїзду дітей до Польщі на місце їхнього розміщення поїхав Władysław Czopko, запропонувавши свою допомогу, зокрема як перекладач. Він виявився дуже потрібним (також перекладали Stanisław Korczak і Antoni Szymonik).
Перший контакт із приїжджими був шокуючим: вони не мали не лише теплого одягу та взуття, а навіть зубних щіток і засобів гігієни. Після надання «першої допомоги» з того, що привіз, пан Władysław — наче постачальник — кожні кілька днів їздив довозити каструлі, плитки для приготування їжі, миски, посуд, продукти тощо. Пригощаючи боснійських гостей сигаретами, кавою, печивом чи вином, він казав: «У вас має бути так, як колись було в нас». Знаючи мову, він перекладав, утішав, підтримував дух, допомагав владнати багато справ із місцевими жителями та органами влади. Зокрема, він пришвидшив організацію навчання дітей і молоді в Przesieka, «щоб у них теж було так, як удома». Щодо харчування він переконував кухарів пансіонатів, де проживали боснійці, що мусульмани не їдять свинини, а переважно баранину, ну, можливо, ще яловичину, і радше з хлібом, ніж із картоплею. При цьому він продемонстрував, як насправді готують шашлики. Увесь Czopko. «Вони були щасливі, коли я приїжджав, — згадує пан Władysław, — бо могли виговоритися. Та й завжди було і досі є щось, що треба владнати».
Czopko їздив не сам. Майже від самого початку допомогу організовувала Ewa Marcinów, батьки якої походили з Боснії. «Перша зустріч поляків із боснійцями відбулася в Zebrzydowa, — розповідає пані Ewa. — Поляки чекали з гарячим супом, від якого голодні гості, мабуть, уже відвикли, бо не знали, як його їсти. Коли я роздавала каву та солодощі, діти цілували мене по руках. І плакали. Вони були промерзлі, сумні».
Те, що пані Ewa взяла із собою на першу зустріч, швидко опинилося в руках приїжджих. Тож вона повернулася до Bolesławiec і, краще знаючи потреби, змогла підготувати наступні подарунки. Вона також ходила до знайомих, відвідувала магазини й гуртовні, збираючи мішками необхідний одяг, взуття та продукти. Заохочувала до поїздок і інших.
Зі слів пані Ewa Marcinów та від інших людей ми дізналися, що до Przesieka автомобілем возили продукти Stanisław Kuduk із Kruszyn, Jerzy Jagielski із Bolesławiec, а E. Rzeźwicki з гуртовні у Lwówek привіз товар на суму понад 21 млн злотих! Jan Kędzierski їздив із ковбасою, Olga Padewska привезла автоматичну пральну машину, Maria Rajfur — велику кількість взуття, Antoni Dolecki — фрукти й овочі, Lidia Chalewicz — одяг та інші речі тощо, тощо.
Люди неохоче розповідають, яким був їхній фінансовий внесок у допомогу людям із Боснії. З приблизних підрахунків ми знаємо, що це були значні суми. Скільки, наприклад, можуть коштувати 80 хороших обідів, які Czopko подав гостям із Przesieka, що приїхали до Bolesławiec двома автобусами на захід 22 листопада? А ось ще кілька підрахунків вартості допомоги, наданої людьми: Stefania Bonk, Franciszek Dul і Janina Sobas — вартість дарів близько 18 млн, Eliza Kondratowicz — близько 1,5 млн злотих, Genowefa Wolna — близько 4 млн, Krystyna Jelińska і Jolanta Soja — близько 1,8 млн злотих, Teresa Pandlowska — близько 5,8 млн злотих.
Це, безперечно, не повний список прикладів доброзичливості мешканців Bolesławiec. Нехай пробачать нам ті, про кого нам не вдалося отримати інформацію. Дякуємо всім. Найважливіше ж те, що у складних ситуаціях на мешканців Bolesławiec можна покластися.
FU