Минуло багато століть, перш ніж польський солдат знову ступив у Болеславець і на Болеславецьку землю; лише завдяки наполеонівським війнам польський солдат під прапорами «Бога війни» пройшов усю Європу — зі сходу на захід, від Мадрида до Москви.
Ці війни принесли польській зброї велику славу. «Хто всією силою прагне перемоги, той переливає свою могутність у всі душі», — казав імператор французів. Він умів перелити свою могутність і в душі польського солдата. Кинуті великим імператором по всій Європі, вони опинилися також тут, на нашій землі над Бобром, у 1806–1807 і 1808 роках, але найдовше й найкривавіше були пов’язані з нею навесні та влітку 1813 року, під час так званої Саксонської війни. Вони непохитно й до кінця вірили, що їхній улюблений імператор через Сілезію, від Одри, Лужицької Ниси та Бобру, знову поведе їх до Вісли. І що Саксонська війна, яка точилася в (Нижній) Сілезії та Саксонії, є «третьою польською війною»...
Історія польської зброї, боїв, які наші солдати вели навесні та влітку 1813 року, варта нагадування, адже вона не записана в суспільній пам’яті.
Досі ми знали лише про фельдмаршала М. Кутузова, ворога Польщі та поляків, який доклав руку до падіння польсько-литовської держави. Він воював із польськими військами під Зеленцями наприкінці червня 1792 року, де нашими військами командував князь Юзеф Понятовський. За героїчний бойовий вчинок після цієї битви було вручено перші бойові ордени та засновано Військовий орден Virtuti Militari.
М. Кутузов багато років брав участь у загарбницьких війнах, які Росія вела в Євразії. У Болеславці шкільні екскурсії наказували проводити до музею Кутузова, а до жовтня 1966 року потрібно було покладати квіти до його пам’ятників у Болеславці та Болеславицях. Натомість ніхто ніколи не чув про місця перебування імператора Наполеона в нашому місті: коли й де він зупинявся? Також не залишилося жодного сліду могил польських солдатів, які, воюючи на боці Наполеона, тут, на Болеславецькій землі, гинули в боях із прусськими солдатами та російськими солдатами, союзними з ними.
Перш ніж кривава Саксонська війна 1813 року прокотилася через Болеславець і його околиці, кількома роками раніше на Болеславецькій землі з’явився польський солдат. У 1806 році, повертаючись із «італійської землі до польської», польський солдат, вигнанець, який «іде бором, лісом, часом помираючи з голоду», — як у зворушливій пісні з мицкевичівського концерту Янкеля. «Ідуть вони з італійської землі, мої улани, до Польщі й прийшли на рідну Сілезію, до Лігниці. Ідуть собі трактом шестисот кіньми вночі, у травні. Лише тепер, після стількох років, їм запахне (рідна) земля»... — розповідає старий вояк Гайкос у III томі «Попелу». Навесні 1807 року французькі війська та польські підрозділи, які підтримували французів, штурмували прусські фортеці: Глогув, Вроцлав, Козле (розташований на Одрі), Нису, Клодзко, Свідницю.
Пізніше у Вроцлаві організували два повні полки Надвіслянського легіону. Тут Наполеон приймав і їхній парад: захоплювався їхньою підготовкою та вправністю. Невдовзі після параду надвіслянські легіонери за наказом «Бога війни» вирушили на війну до далекої Іспанії: через Середу, Легницю, Хойнув, Болеславець, Новогродзець, Любань і Згожелець (дорогу через Болеславець — Згожелець проклали пізніше). 15 квітня 1812 року скривавлені залишки Надвіслянського легіону перейдуть міст у Згожельці, після чого зупиняться на кількаденний відпочинок у Любані та Болеславці. Дорога назад на батьківщину пролягала тим самим шляхом, що й до Іспанії. З Болеславця вони рушили на збір Великої французької армії над Німаном, щоб у червні розпочати «Другу польську війну» з Росією.
cdn