Від початку існування міста його мешканці зводили свої оселі відповідно до загальноприйнятих правил будівництва середньовічних міст. Ділянками на Ринку та головних вулицях володіли заможні купці й ремісники, тоді як на інших вулицях мешкали бідніші ремісники, землероби та міська біднота.
Найкрасивіші будинки розташовувалися на Ринку, де заможні міщани прагнули належним чином продемонструвати свої статки. Про те, що тутешні будинки вирізнялися розміром і різноманітністю функцій, свідчать хронікальні записи середини XVI століття, у яких згадуються кілька заїздів і розкішних осель: «Під липами», «Місячний заїзд», «Під Червоним Орлом», «Під Золотим Ангелом».
Сучасні вулиці Серпня 80 та Болеслава Пруса становили головну транспортну вісь міста, а розташовані тут будівлі своїм виглядом виразно перегукувалися з ринковими кам’яницями.
У нотатці 1546 року зазначено, що в одному з них зупинявся майбутній імператор Максиміліан II, який проїжджав через Болеславець. Архітектура другорядних вулиць була відповідно скромнішою: там переважала одноповерхова або одноповерхова з цокольним поверхом забудова, на відміну від триповерхових кам’яниць на головних магістралях. Попри знищення всієї середньовічної житлової забудови пожежами в пізніші часи, вперто зберігалися первісні вільні межі ділянок середньою шириною 6–8 метрів.
Будинки зводили з каменю, який постачали каменоломні у Вартовицях і Добрі, тоді як цегла була будівельним матеріалом для менших конструктивних елементів будинків. Відмова від дерева як будівельного матеріалу стала наслідком суворих протипожежних правил і була пов’язана з поширеним привілеєм варити пиво в міщанських будинках у XV та XVI століттях.
Історична частина міста була повністю знищена у 1945 році. Під час масштабної повоєнної відбудови інтер’єри будівель модернізували. Сучасна забудова Ринку, ретельно реконструйована, витримана в дусі бароко, з нечисленними прикладами, що наслідують ренесанс (Ринок 38, 29) і класицизм (Ринок 42, 19, 27, 3, 32). Максимально точне використання проєктантами форм історичної деталі створює враження, що все є автентичною реліквією минулих століть.
Насправді з часів готики чи ренесансу не збереглося жодного об’єкта. Прикладом збережених барокових будинків є кам’яниця № 6 на Ринку. Цей відносно великий будинок зведено на двох середньовічних ділянках. Він звернений до вулиці фронтоном. У фасаді цієї двоповерхової кам’яниці, накритої високим мансардним дахом зі складною конструкцією, добре помітне прагнення до монументальності. Її підкреслюють як ошатний широкий портал, так і пластично опрацьований двоярусний фронтон, що нагадує зменшену репліку нижніх поверхів.
Пишність будівлі посилює рясний, майстерно виконаний декоративний деталізований орнамент, який, однак, не порушує цілісності об’єму та його монументального характеру. До епохи бароко слід віднести будинок на вулиці Заціше, 1. Хроніки кілька разів згадують притулок для хворих і бідних, а не цілком достовірні записи, здається, вказують на цю будівлю. Сучасний вигляд будинку пов’язаний із серединою XVIII століття.
Представником такої ж пишної, але стриманої у своєму багатстві молодшої кам’яниці, виконаної в класицистичному стилі, можна вважати будинок, у якому містився Музей Кутузова. Це наріжна будівля палацового типу з двома акцентованими фасадами. Відповідно до засад стилю будівля вирізняється ідеальною рівновагою та симетрією всіх архітектурних елементів, а також чудово вивіреними пропорціями. Подібну форму має класицистичний будинок на вул. Костельній, 3.
Більшість інших, уже нечисленних збережених міщанських будинків у Болеславці має характер скромного бароко XVIII століття або так само бідно трактованого класицизму XIX століття. Відмова від оздоблених фасадів і суворе трактування деталей, характерні для цього періоду, створили своєрідний тип будівлі, який став загальнопоширеним, особливо в бідніших районах і на передмісті.
Усі ці будівлі, які нині відновлюються зусиллями міської влади, є для мешканців Болеславця прикладом культури минулих епох.