Найвідомішою постаттю, яка походить із Bolesławiec, безсумнівно, є Martin Opitz. Він народився 23 грудня 1597 року в кам’яниці, що стояла на перехресті колишніх вулиць Gr. Kirchstrasse та Zollstrasse (нині Karpecka і Prusa) і належала родині Opitz, предки якої понад два століття мешкали в нашому місті.
Міські хроніки вже у XIV столітті згадують серед таких прізвищ, як Piotr Smolko та Piotr Striczka, також ім’я художника Piotr Opeć. Імовірно, у XV столітті згадуються Michał і Krzysztof Opicz. Однак це не змінює факту, що сам Martin Opitz був вихований у німецькому дусі. У юнацькій ліриці поет неодноразово висловлював свою прихильність до німецького народу. Пізніші твори Opitz написані лише двома мовами: німецькою та латиною. Тому важко вважати Opitz поляком і силоміць змінювати його прізвище на Marcin Opeć.
Після закінчення парафіяльної школи в Bolesławiec Martin, за рішенням батька Sebastiana Opitz, вирушив до гімназії Святої Марії Магдалини у Wrocław, а після її закінчення розпочав навчання в університеті в кальвіністській Академічній гімназії в Bytom Odrzański. Після від’їзду з Bytom Opitz по черзі перебував у Bolesławiec, Zgorzelec і Frankfurt nad Odrą. Після нетривалого навчання в Haidelberg він повернувся до рідного Bolesławiec, де опублікував поетику «Buch von der deutschen Poeterey», у якій виклав програму нової німецької поезії.
У 1625 році Opitz приєднався до жалобної делегації, відправленої до Відня сілезькими князями. Разом із ним у подорожі брав участь його болеславецький учитель Kaspar Kirchner — князівський радник. (Чудова епітафія Kirchner розташована біля південного входу до костелу Успіння Пресвятої Діви Марії).
При віденському дворі Opitz вручив імператору жалобний вірш, який на його прохання протягом однієї години переклав із німецької на латину. З цієї нагоди делегацію вшанували почестями. Kirchner став імператорським радником, а Opitz отримав поетичний лавр і невдовзі обійняв посаду секретаря Karol Hannibal von Dohna, який від імені імператора здійснював владу в Сілезії.
Відтоді в його житті на перший план вийшла політична діяльність. За заслуги перед Габсбургами у 1627 році імператор Ferdynand II надав йому дворянство з титулом «von Boberfeld».
У січні 1629 року рота драгунів Lichtenstein під командуванням жорстокого de Solis захопила Bolesławiec. Батько поета був змушений залишити місто. На прохання Opitz Dohna надіслав листа, у якому наказав міській раді Bolesławiec дозволити Sebastian Opitz, його дружині та дітям повернутися до міста.
У 1630 році Opitz вирушив із дипломатичною місією до Парижа. Після падіння та смерті свого католицького покровителя у 1633 році він перейшов на службу до сілезьких князів П’ястів (брезького Jana Christiana та легницького Jerzego Rudonia). Коли після укладення Празького миру 1635 року Сілезію зайняли імператорські війська, Opitz вирушив до Польщі. На той час він уже мав славу найшанованішого німецького поета, корифея поезії та провідника так званої «першої сілезької поетичної школи».
У Toruń Opitz отримав опіку старости kościerzyńskiego Gerarda Denhoffa. Імовірно, саме Denhoff рекомендував Opitz польському королю Władysław IV Waza. Щоб здобути королівську прихильність, поет написав хвалебний вірш «Lobgetlicht an die Konigliche Majestat zu Polen und Schweden».
Із червня 1636 року Opitz планував перебратися до Gdańsk, сподіваючись обійняти посаду королівського історіографа. Поки що він виконував функції королівського агента як його «secretaris iuratus», збирав для Władysław IV інформацію про політичні події на Заході та надсилав із Gdańsk королівську закордонну пошту. Він постійно листувався зі шведським канцлером A. Oxenstierna, головним чином у зв’язку з антигабсбурзькою політикою князів П’ястів, із якими підтримував контакти.
У 1637 році в Gdańsk вийшов присвячений князям П’ястам німецький переклад «Псалмів Давида», над якими Opitz працював багато років. Того ж року він опублікував присвячену канцлеру Tomasz Zamoyski працю «Vardorum lectionum liber in que preacipue Sarma tica», у якій розглядав гаданих предків поляків — сарматів. 24 червня 1637 року він нарешті отримав призначення на посаду секретаря та історіографа Władysław IV, остаточно затверджене сеймом.
Коли у вересні 1637 року у Warszawa відбулося весілля Władysław IV із Cecylia Renata, Opitz поспішив із весільним панегіриком, який особисто вручив королю після шлюбу. Однак доля не дала Opitz можливості прожити довше. У середині серпня 1939 року в Gdańsk лютувала епідемія чуми, яка забрала багато життів. Цією страшною хворобою заразився також Opitz, і через три дні після зараження, 20 серпня 1639 року, помер у своєму будинку на вулиці Chlebownicza. Тіло поета спочило в крипті костелу Святої Марії в Gańsk 22 липня 1639 року.