Ми вже так звикли до годинника на ратуші, що майже його не помічаємо. Він просто є — бо як може бути інакше? І лише іноді, якщо годинник зупиниться й покаже неправильний час, ми буркнемо собі під ніс: «збожеволів чи що?». А він не збожеволів — просто птахи несподівано звили в годинниковому механізмі гніздо, і механізм заблокувався.
А звичайний перехожий цього не знає, бо звідки йому знати? Це відомо лише панові Adam Kowalski, який терпляче й поблажливо усуває причини несправностей, наче мати, яка змінює дитині підгузок. «Зараз усе буде добре», — тихо скаже він собі, і справді — невдовзі годинник працює, наче нічого й не сталося. Наче забув про цю історію.
А з тим ратушним годинником у сорок п’ятому було так: його чоло, тобто циферблат, пробив великий снаряд.
Перший повоєнний бургомістр Bolesławiec, Bolesław Kubik, не встиг запустити годинник. Він трагічно загинув, і сьогодні від нього залишилася лише вулиця.
Наступний бургомістр Jan Franczak домовився з ремісниками, які вже об’єдналися в Cech Rzemiosł Różnych, і ремісники якось запустили цей годинник. Годинник почав ходити, але що це була за хода?
Пан Kowalski тоді ще не мав достатньо часу для годинника: йому доручили запустити ливарні підприємства на вулиці Polna.
Але в середині сімдесятих він не витримав: коли саме завершувався ремонт вежі, він пішов до тогочасного першого секретаря Ryszard Awłasewlcza і сказав: який сенс у тому, що вежу й ратушу відремонтують? А годинник? Що це за ратуша без годинника. «То займіться цим, Kowalski, а ми вам допоможемо», — сказав перший секретар, а слово «допоможемо» тоді було дуже модним. Годинник демонтували фахівці з «ампулок», і вся операція, завдяки прихильності тогочасного директора Adolf Ziółkowski, відбувалася в «Polfa». Роботи було багато — на цілих три місяці.
Потрібно було виготовити заново кородовані деталі, вимити цілі механізми. «Polfa» подарувала годиннику нові, нержавіючі листи для циферблатів, а «Elektronika» — мідні цифри. Головним хірургом цієї незвичайної операції, звісно, був пан Adam, який порався біля годинника від раннього ранку до кінця зміни.
Через три місяці годинник повернувся на ратушну вежу, але пана Kowalski це ще не задовольнило.
Бо що це за годинник на ратуші, якщо він не відбиває годин? Дзвонів і гонга на вежі не було, але хіба мало винахідливості? Пан Adam дізнався, що єленьогурське телекомунікаційне управління має «для реалізації» старий підсилювач розміром із середню комоду, а також чотири гучномовці. Він дістав це обладнання й потягнув усе на вежу. Потім приніс із дому настінний годинник із боєм і під’єднав мікрофон. І годинник відбивав години, навіть чверті.
Люди думали, що це ратушний годинник, а насправді це був настінний годинник пана Kowalski, який бив у мікрофон. Але це ще не кінець. Для повного щастя бракувало ще й сигналу з ратушної вежі. Свою мелодію має Маріацька вежа в Кракові — чому її не може мати Bolesławiec?
Сигнал створив Józef Dolecki (Jozo). Його записали на магнітофонну стрічку трубачі духового оркестру в клубі «Chemik», а пан Adam запускав його після дванадцяти ударів через уже згаданий підсилювач. Приїжджі зупинялися на ринку, задирали голови й казали: «ну, ну!». А пан Kowalska просив Бога, щоб магнітофонна стрічка не порвалася під впливом різних погодних умов, а його настінний годинник не почав відбивати час на кілька хвилин раніше. Треба було за всім добре стежити. Так тривало до наступного ремонту вежі — приблизно до початку вісімдесятих. Після завершення ремонту пан Kowalski знову запустив годинник (який працює й донині), але старе, зношене звукове обладнання вже не мало сенсу знову піднімати на вежу, так само як і магнітофон із сигналом (якщо годинник не відбиває годин, то й сигнал не потрібен).
Пан Kowalski свого часу також намагався відлити дзвони для відбивання годин. Він зібрав мідь і відповідний металобрухт, але відливка не виправдала очікувань і не мала так званого тону, якого вимагає дзвоноливарне мистецтво. Кажуть, міська влада після комплексного ремонту ратуші має намір подарувати вежі справжній дзвін. Також буде оголошено конкурс на сигнал, хоча можна повернутися й до вже наявного.
На цьому все, якщо йдеться про годинник і його багаторічного опікуна. Можливо, насамкінець — кілька слів про героїв заголовка. Спочатку про годинник, бо він старший: на ньому зазначено дату 1885 року, а виготовила його фірма C. Weiss у Gr. Glogau (Великий Глогув?). Вага — 1,5 тонни! Годинник має пристрій для відбивання годин і чвертей. Його заводять, піднімаючи 3 гирі вагою по 120 кг кожна.
Пан Adam Kowalski трохи молодший. Він народився 24 грудня 1907 року. Отже, цього місяця йому виповниться 85 років! Він є активним членом Towarzystwo Miłośników Bolesławca, а також членом, співорганізатором і засновником осередку Stowarzyszenie Przyjaciół Ziemi Drohobyckiej у Bolesławiec. Уже багато-багато років він підіймається на ратушну вежу, обслуговує й «підштовхує» годинник, до якого ми так звикли, що майже його не помічаємо. Пан Adam Kowalski робить для міста ще багато інших корисних речей: зокрема, фотографує й передає до нашого «Głosu» знімки пам’яток, підтримує контакти з поляками в Україні тощо.
З нагоди дня народження та іменин бажаємо панові Adam міцного здоров’я й невгасимого ентузіазму в діяльності на благо міста.