У пітьмі історії загинули доблесні дружини воїнів перших П’ястів. Відійшли в невідомість традиції польської зброї, мужність польських захисників Сілезії. Сілезьке лицарство дедалі більше втрачало польське обличчя. Залишився лише народ лісовиків, розсіяний по лісових поселеннях, розташованих між Бобром і Лужицькою Нисою. Він зберіг мову та віру пращурів аж до XVII століття.
У битві під Грюнвальдом у чеській хоругві билися сілезькі лицарі, а онімечені магнати Сілезії підтримували хрестоносні загони. У 1438 році ми знову бачимо в Сілезії польських лицарів у загонах короля Казимира Ягеллончика, який вирушив у похід на Прагу.
Потім на чотири століття замовкне брязкіт польської зброї. Коли лицарі, а згодом польські солдати здобували переможні лаври в численних війнах, землі над Бобром топтали чужі війська. Онімечені сини нашої землі мусили служити в чужих арміях, іноді вступаючи в сутички з арміями своїх колишніх побратимів. Сілезці, воюючи в іноземних арміях, часто дезертирували. Групки солдатів-сілезців, дезертирів, зустрічаємо у військах королів Стефана Баторія, Владислава IV чи Яна III.
Під час Тридцятилітньої війни, яка принесла великі руйнування також землям над Бобром, цими територіями проходили німецькі та чеські війська, підтримувані російськими й шведськими військами. Серед них були й поляки — загін лісовчиків, відважних солдатів-забіяк і часто грабіжників. Вони були найманцями на чужій службі. У Сілезії вони билися в 1631–1632 роках. Вони також воювали на службі польського короля під Цецорою та Хотином.
Підсумовуючи, мусимо сказати, що так мало знаємо про перше болеславецьке городище X–XIII століть. Цінна археологічна пам’ятка занепадає. Її розкопують лопати, що добувають пісок для потреб цього району. Тут пролягають стежки. Кілька десятиліть тому органи охорони пам’яток вирішили реконструювати болеславецьке городище із забудовою та зберегти його як археологічний заповідник. Біля підніжжя замкової гори встановили лише гранітний камінь із написом: «городище каштеляна XII–XIV ст.» — що є помилкою. Датування городища змістили на один-два століття. Більше нічого не зробили. А здавалося б, турботливе ставлення до збереження історичної спадщини, у цьому випадку — доби перших П’ястів, є справою надзвичайної виховної ваги.
У наступній частині я напишу про бої польського солдата під Болеславцем у 1813 році під прапорами великого імператора французів. Назва частини: «Він подав нам приклад — Бонапарт…»