Ми вважали варварством знищення єврейських кладовищ гітлерівцями. А погляньмо на те, що зробили в Болеславці після війни?
Міська або повітова влада (партійна чи адміністративна) наказала знищити маленьке єврейське кладовище, що походило з давніх часів і було пам’яткою архітектури з численними, дуже багатими надгробними плитами. Кладовище знищили не гітлерівці. Його знищили поляки. Хто персонально ухвалив такі рішення? Чи можна сьогодні це встановити? Можливо, ця людина серед нас? Ніхто в Болеславці не зберіг фотографій кладовища. Сьогодні тут скверик, через який проходить стежка — тротуар...
Інша обурлива справа. На вулиці Polnej (на ділянці між вулицями Ogrodowa — Słowackiego та Chrobrego) уздовж тротуару тягнеться підпірна стіна. Її висота — близько 1,5 м. Вона, як видно, збудована з надгробних плит німецького євангелічного кладовища, розташованого в Болеславці, де сьогодні створено міський парк. Дерева парку — це те, що залишилося від кладовища. Маю право так вважати. У стінці на вулиці Polnej легко знайти уламки надгробних плит із текстами німецькою мовою, написаними готичним шрифтом. Якби хоча б фрагменти цих уламків повернули написами всередину. Можливо, тоді не було б проблеми, га?
Ще одна прикра справа. На старому, вже недіючому католицькому кладовищі на вулиці 22 Lipca було кілька десятків могил польських солдатів, переважно з II армії Війська Польського, яка проходила через наше місто навесні 1945 року. Ці солдати загинули не в боях із німецьким ворогом. Вони загинули за інших, не менш трагічних обставин. Як відомо, заряджена зброя «сама стріляє». Кажуть, раз на рік, тільки невідомо коли... У який день і годину.
Вони також гинули під час патрульної служби, іноді їх убивали радянські патрулі. Співіснування польських і радянських солдатів не завжди було таким безхмарним, як це показували фільми на кшталт «Чотирьох танкістів». У Болеславці, одразу після війни, радянська армія влаштувала табори. За дротом розмістили всіх росіян, яких радянські війська застали на землях, захоплених радянською армією. Усіх із болеславецького табору невдовзі вивезли вглиб СРСР: там перевіряли й виловлювали зрадників — переважно власовців. Ті, хто потрапляв до болеславецького табору, тікали й організовувалися в банди. У боротьбі з ними гинули польські солдати й поліцейські. Перепрошую, міліціонери.
Могили цих солдатів на кладовищі на вулиці 22 Lipca були окремими. З традиційними березовими хрестами й табличками, на яких були написані їхні імена, прізвища, місця та дати народження. Їх встановили бойові товариші. На деяких хрестах були маленькі фотографії загиблих, поміщені під скло, в отвір, вирізаний товаришем кишеньковим ножем. Пожовклі від старості, змиті дощами, але ще впізнавані. Таблички й хрести MPGK змінювало кожні кілька років. І це добре. Отже, у Болеславця було власне військове кладовище. Польське. Поруч із радянським кладовищем. Тут у День померлих люди запалювали сотні лампадок і свічок, клали квіти. Зачитували прізвища та місця народження. Згадували тих, хто пішов на війну й був відправлений до таборів і ГУЛАГу, звідки не повернувся. У кожній родині був ХТОСЬ ТАКИЙ.
У сімдесятих роках кладовище на вулиці 22 Lipca ліквідували. Солдатські могили розкопали. Останки загиблих перевезли на кладовище на вулиці Śluzowej і поховали в одній братській могилі на початку Алеї заслужених, яка, можливо, справедливо, сьогодні вже не функціонує. Можливо, і добре, що в братській могилі. Тільки на надгробній плиті написали: 22 НЕВІДОМИХ ПОЛЬСЬКИХ СОЛДАТІВ... Боже, це були не невідомі солдати!
Імен та прізвищ не викарбували на плиті, бо... усі березові хрести з табличками після відкриття могил склали в купу, облили дизельним паливом і... підпалили. Ніхто з керівництва кладовища, ніхто з дирекції тодішнього MPGK не подумав записати прізвища. Немає також жодних слідів прізвищ та імен цих солдатів в обліку адміністрації кладовища.
Хто саме наказав спалити хрести й таблички? Добре було б знати.
І ще остання справа. На цьому ж кладовищі на вулиці 22 Lipca було кілька могил італійських солдатів, які померли в Болеславці одразу після війни. Німці ув’язнили їх у таборі військовополонених у Болеславці. Після визволення вони залишили табір і оселилися де довелося. Перш ніж восени повернутися до сонячної Італії, кілька з них померли. Могили солдатів із кладовища на вулиці 22 Lipca також ексгумували й перенесли на кладовище на вулиці Śluzowej. Разом із невеликими кам’яними хрестами, на яких товариші викарбували прізвища, імена та якісь слова італійською. Ці хрести встановили поруч. На невеликій спільній могилі біля підніжжя цвинтарної каплиці: праворуч, якщо йти від брами.
Тільки забули встановити хоча б невелику плиту або табличку, яка пояснювала б, що це за могили і що це за хрести...
KWS
(ім’я та прізвище відомі редакції)