Сілезія від другої половини X ст. була місцем безперервних оборонних боїв, які перші правителі Польської держави мусили вести з німцями та чехами. Тривалі війни точилися за панування над Сілезією або за підпорядкування Сілезії Німеччині чи Чехії, які іноді об’єднувалися проти нас.
У 990 році точилася війна в лужицько-боберській зоні з Німеччиною та Чехією. Чеські війська дійшли аж до могутнього городища в Кросно-над-Одрою. Потім вони відступали на південь уздовж Бобру, захопивши якесь польське городище. Чи був це Болеславець — літописці не згадують. Унаслідок цієї війни Сілезія та Болеславецька земля опинилися в державі Мешка I, якому підкорилися племінні «князі» Сілезії; вони не хотіли опинитися в політичній орбіті чеських Пржемисловичів.
У 1002 році Польська держава розпочала тривалі загарбницькі війни з Німецькою державою. Ці війни тривали аж до MU року й завершилися миром. Частина Лужиці опинилася в політичній орбіті Польської держави. Над Бобром настав омріяний мир. Німецькі літописці, які супроводжували походи, писали, як поляки майстерно заманювали німецьких лицарів у боберські праліси, щоб зненацька атакувати. Спочатку — вогнем стріл, випущених арбалетниками та лучниками. Вони робили по 12 пострілів за хвилину. На відстані 200 м стріли пробивали тодішні щити й обладунки! Через кілька хвилин починалася атака піших воїнів, озброєних мечами, сокирами та списами. У бою загинуло понад двісті найзнатніших німецьких лицарів, серед них кілька відомих графів.
Мейсенський єпископ звернувся до Болеслава Хороброго з проханням видати загиблих німців, і польський монарх погодився. Ось приклад військової тактики перших П’ястів.
У 1038 (1039) році чехи, скориставшись ослабленням нашої держави, напали на Польщу. Тоді чехи захопили й пограбували половину Польщі. Вони зайняли Сілезію, приєднавши її до Чеської держави. У 1054 році Казимир Відновитель відбив Сілезію. Бої могли точитися також на нашій землі.
У 1109 році німецькі війська знову вторглися до Сілезії. Тут мужньо бився Болеслав III, прозваний Кривоустим. Не маючи змоги витримати боротьбу у відкритому полі, він вів партизанську війну, атакував із засідки. Цей правитель будував оборонну стратегію на городищах, які зміцнював. Тоді ж болеславецьке городище також перебудували й укріпили. Можливо, болеславецьке городище тоді захищалося від ворога? Можливо. А якщо так, то оборона мала відбуватися так, як у записі Аноніма Галла, королівського літописця, присвяченому обороні кастелянського городища в Глогуві у 1109 році. «Німці натягували ручні арбалети, а поляки — машини з арбалетами; німці випускали стріли, а поляки — стріли та інші снаряди. Німці метали пращами каміння, а поляки — жорна та сильно загострені палі. Коли німці, прикрившись дерев’яними щитами, намагалися підійти до валу, поляки влаштовували їм лазню з окропу, засипаючи їх палаючими головешками. Німці підводили до воріт залізні тарани, а поляки згори спускали колеса, озброєні сталевими цвяхами. Німці, приставивши драбини, підіймалися вгору, а поляки, чіпляючи їх залізними гаками, піднімали їх у повітря...».
У 1146 і 1157 роках німецькі імператори знову нападали на Сілезію. Настали роки феодальної роздробленості Польщі. У Сілезії побільшало князівств. Їхні правителі вели між собою братовбивчі війни за спадщину, наймали іноземні війська, «віддали себе та свої князівства Чеській державі», — писав Ян із Чарнкова.
(Далі буде.)