На чолі кожної кастелянїї стояв князівський урядовець, якого в польських джерелах XIII століття називали comes castellanus.
Повноваження кастеляна були дуже широкими й охоплювали всю систему державного управління (судочинство, військову справу, фінанси). Крім того, у Польщі кастеляни, найімовірніше, також були управителями володінь правителя. Одна з основних функцій кастеляна стосувалася військового управління округом. Кастелян як комендант граду організовував і очолював оборону округу від зовнішнього ворога.
Першим підтвердженим джерелами кастеляном граду в Болеславці (його залишки збереглися у вигляді городища на вул. Wałowa) був NANKIER, згаданий як свідок: Nankerus castellanus de Bolezlauezc у документі Генріха Бородатого від 1202 року.
Безперечно, Болеславець був кастелянєю вже раніше, однак імен окремих кастелян ми не знаємо. Важко повірити міському хроністу Янову Bergemann, який знав трьох кастелян, що керували градом до Nanker. У 1143 році це був Siebieski, у 1179 — Ottenreich, а в 1193 — Hartlich.
Наступником Nanker став Stefan, уперше згаданий у документі 1208 року як Stephanus Ondreyouich, тобто Stefan, син Andrzej. З огляду на тривалий період виконання ним обов’язків кастеляна (аж до 1232 року), князівський писар написав в одному з документів: Stephano scilicet cas-tellano de Bolezlawizc — Stefan, звичайно, кастелян Болеславця. Попри нечисленні відомості, які ми про нього маємо, Stefan, безсумнівно, був цікавою постаттю. У документі 1226 року його названо comite Steffano magno castellano de Boleslauce. Епітет magnus у випадку Stefan слід розуміти не як відповідник слова «великий», а як «старий» («старший»), оскільки, ймовірно, таким він був через час обіймання посади або свій вік. Stefan, сина Andrzej, зараховують до роду Zarebów і навіть вважають його підконюшим князя Konrad Mazowiecki.
У Тшебницьких фальсифікатах згадується постать Raclawa, кастеляна Болеславця, якого з очевидних причин важко вважати реальною особою.
Наступним після Stefan паном Болеславця був Mikołaj, згаданий у низці документів 1243–1245 років. У період між 1246 і 1282 роками джерела не згадують жодного болеславецького кастеляна. Для сілезьких кастелянь були характерні перерви в їхньому існуванні. Так відбувалося у випадку кастелян Oleśnica, Żagań та багатьох інших.
Останнім відомим кастеляном був Jan Menczyc (Menczit, Mensiz, Menschich), згаданий у Генриківській книзі та ототожнюваний із вроцлавським і битомським кастеляном та опольським підчашим із таким самим ім’ям. У ті часи часто траплялося, що одна особа послідовно виконувала кілька гродових функцій.
Після 1283 року болеславецькі кастеляни не згадуються в джерелах у зв’язку зі зникненням усієї системи кастелянських градів.