тобто початок і кінець Культурного журналу
Користуючись гостинністю цього часопису, пояснюю всім «шанувальникам» культурного журналу на місцевому телебаченні «Болеславецький Пегас» куліси його створення.
Слідом за кабельним телебаченням з’явилася можливість створювати місцеву програму. Практика вказує на потребу існування регіональних засобів масової інформації як способу суспільної комунікації. Про це свідчить як популярність цього видання «Głos Bolesławca» (до речі, професійно підготовленого, на думку багатьох читачів), так і програми місцевого телебачення «TLB». Завдяки їм можна дізнатися про справи, що стосуються нас самих і наших ближніх — більш чи менш знайомих, а також отримати трохи розваги та відчуття участі в суспільному житті.
З огляду на наведені вище причини виник «Болеславецький Пегас», тобто «дещо про культуру в нашому місті», — авторський культурний журнал. Його метою було коментувати культурні події в місті. Авторський — тобто створюваний цілком: від задуму до реалізації в умовах повної мануфактури; авторкою цього листа, за допомогою колеги — Юрка Пясецького!, який назавжди пішов із життя і вже ніколи не зніме жодної події. Його кривдники з невідомих причин позбавили ЙОГО життя, якому він присвячував себе, знімаючи безліч різноманітних заходів. ЙОГО більше немає, немає співтворця «Пегаса». Це одна з причин, чому ця програма має завершитися в дотеперішній формі.
На численні запитання про матеріальні вигоди від створення програми з усією відповідальністю відповідаю: крім численних стресів, присвячення приватного часу та інколи задоволення від позитивної оцінки глядачів, ми не мали нічого. Бували також критичні відгуки щодо не найкращого зображення, перевантаженого звуку тощо. Нам також закидали «блокування» деякої інформації та надто коротку програму. Ми смиренно сприймали зауваження, намагаючись виправляти всі помилки в міру своїх можливостей, але коли доводилося вибирати — нічого не показувати чи показувати зображення за жахливого освітлення, ми обирали друге. Оскільки ми поставили собі за мету широко висвітлювати культурні події, я не можу відповісти на закид щодо блокування інформації. І насамкінець — тривалість цієї програми — близько 10 хвилин. Можливо, насправді, з огляду на формат журналу, вона була надто короткою. Однак ми встановили для себе часову дисципліну заради динамічності програми та утримання уваги глядачів до кінця, вміщуючи всю інформацію. З цією метою ми монтували все, навіть затягнуті інтерв’ю, які зрештою знайшли своє місце в окремому спеціальному випуску. Режим щотижневого випуску новин був надзвичайно обтяжливим, особливо в умовах повної «мануфактури» та поза межами звичайних професійних обов’язків. Глядачі також часто запитували про контакти з митцями, які давали інтерв’ю. Насправді ми завжди користувалися їхньою доброю волею, не пропонуючи натомість жодної компенсації. Переговори проходили по-різному, навіть щодо запису фрагмента виступу. Загалом нам щастило, і ми представили вам усіх гостей. Сподіваюся, це компенсувало глядачам не найвищу технічну якість.
Тепер багато що змінилося. У місцевому телебаченні вже працюють люди на повних ставках, і я вважаю, що вони також створюватимуть програми про всі культурні події в місті. Певний етап «перших кроків TLB» уже завершився, а разом із ним — авторський та аматорський формат культурного журналу. Про те, що так і має бути, свідчить хоча б вихід останнього «Пегаса». У неділю в місці прощання з глядачами не було звуку (ймовірно, через несправний запис). У повторній трансляції звук уже був повністю (звідси, мабуть, численні запитання глядачів). Вважаю своїм обов’язком вибачитися за всі ці технічні несправності, особливо перед вірними глядачами цієї програми. Ще раз прощаюся з вами, водночас бажаючи доброї суспільної комунікації