Городища в ранньому Середньовіччі, ще до виникнення нашої держави, з’являлися як вияв господарської та суспільної діяльності вельмож, що походили з давнішої родової старшини, а також найсильніших в економічному плані суспільних груп у межах спільнот, які називалися ополями. Завдяки своєму суспільному та військовому становищу вони могли зводити для себе невеликі городища. Коли Сілезія увійшла до складу Польської держави, племінна старшина, осередками якої були городища, увійшла до дружин пі Piastівських воїнів і каштелянівських дружин, щоб невдовзі стати лицарством. Від XIII століття дерев’яна забудова замків-городищ, оточених валами, почала занепадати. Дерев’яно-земляні вали замінювали кам’яні оборонні мури, а замкові підгороддя перетворилися на міста. Тоді Болеславець перенесли на нове місце. Тут звели кам’яний замок (нинішня Замкова площа), ратушу та міщанські кам’яниці; місто отримало магдебурзьке право, а старе городище на вулиці Валовій стало непотрібним, почало руйнуватися, і від нього залишився слід у вигляді городища. Ми розглянемо городище на вулиці Валовій, де до кінця X століття, ймовірно, містився племінний центр — своєрідна столиця держави бобрян. Їхні оборонні городища з укріпленнями, які іноді занепадали, перейняла Польська держава, що посилила оборонні властивості старих укріплень. Іноді будували нові городища, оскільки розташування старих не відповідало потребам. Так виникли численні нові лицарські городища. Городища або гради із замками були основним елементом оборонної стратегії держави П’ястів.
Про Болеславецьку каштелянiю в літописах міститься надзвичайно мало інформації. Нам відоме ім’я лише одного каштеляна — НАНКЕРА, згаданого в літописах за 1202 рік. Розташування каштелянiї в граді було чинником розвитку міста.
Болеславецький каштелянівський град належав до чітко вираженої оборонної смуги, що спиралася на річки Бубр і Одру.
Град складався із замку — резиденції каштеляна та його служби, приміщень для численного гарнізону воїнів, стаєнь і складів. Під час нападів оборона граду зосереджувалася на вершині оборонних валів. Тут готували бочки з водою, смолою та купи каміння. На валах іноді споруджували зубці, які захищали оборонців. Найслабшим місцем оборони валів була брама. Для посилення її оборони будували передбрам’я, ґрати з підйомними мостами над ровами. На даху брами розміщували оборонців.
У разі нападу на град мешканці підгороддя з дерев’яною забудовою ховалися в ньому. Підгороддя дали початок містам. Оборона градів міщанами стала відомою пізніше. Болеславецький град належав до градів середнього розміру. Збройний гарнізон мав налічувати близько 100 воїнів. На одного оборонця під час бою припадало від 3 до 5 воїнів. Каштелянів мав також резерв. Основу гарнізону оборонців становили лучники, арбалетники, панцирні воїни та воїни, які метали каміння. Постійна пильність і готовність до бою, а також підготовка граду до оборони належали до обов’язків гарнізону.
Ми не маємо жодної письмової інформації про оборонні бої за болеславецький град. Немає й матеріальних слідів, оскільки на городищах Болеславецької землі не проводили археологічних досліджень. Оборонні бої за болеславецький град мусили точитися в XI–XIII століттях, хоча в цей період тут не відбувалося великих битв, оскільки болеславецький град із заходу та півдня оточувала величезна лісово-болотиста територія. Географи стверджують, що на території нинішніх Нижньосілезьких лісів існували великі заболочені райони, які донині збереглися в околицях Парової та Громадки. Болеславецький град не лежав на шляху великих германських воєнних походів на Сілезію: вони прямували переважно вздовж Одри, переправившись біля Кросна.