Мешканці Болеславця, прогулюючись своїм містом або проводячи гостей, часто приходять на ринок і зупиняються перед ратушею. Адже це центральна точка найстарішої частини міста.
Традицією міст у середні віки було зведення спеціальної будівлі для міських радників. Так було і в Болеславці. Перша така будівля постала після викупу війтівства у 1340 році. Вона згоріла під час гуситських воєн. Нову муровану будівлю звели у 1432 році. Болеславецьку ратушу розмістили не посередині ринку, а виразно збоку торгової площі. Пояснення цьому безпосередньо пов’язане з проходженням головного торгового шляху в межах міста, який, всупереч чинному правилу, не був пов’язаний із жодною конкретною стороною ринку, а пролягав по діагоналі площі. На це вказує розташування двох найважливіших брам: Нижньої — на виході до вул. Пруса, і Верхньої — біля вул. 80 Серпня. Основний потік руху, пов’язаний зі східно-західною артерією, мав прямувати навскіс через ринок, де перетинався з купецьким шляхом з півдня. Розташування будівлі ратуші осторонь наїждженого шляху було цілком виправданим.
Міські радники дбали про свою резиденцію, і у 1524 році розпочали будівництво нової ратуші. Розбудовою керував видатний будівничий та архітектор зі Зґожельця Вендель Роскопф. Роботи завершили у 1535 році. Згідно зі свідченнями сучасників, це була двоповерхова будівля з багатою архітектурою інтер’єрів, приміщеннями для міської ради та торгівлі. Зала Ради містилася на першому поверсі. Поруч розташовувалися зала судових засідань і торгові місця для виробників полотна, шевців та кушнірів. У 1741–1756 роках тут також облаштували залу протестантських молитов, оскільки ця громада не мала культових приміщень.
На першому поверсі містилися винний трактир із помешканням орендаря, місця для торгівлі пряжею, міська вага та склад деревини. Міщани дбали про стан і вигляд ратуші. У 1665 та 1685 роках більш відвідувані зали й винний трактир виклали плитами з Вартовицького пісковику. У 1659–1660 роках виготовили нові віконні обрамлення та відреставрували залу Ради, а у 1722 році прикрасили її розписами легницького художника Яна Ігнація Кнехтеля. Найчастіше, однак, ремонтували вежу, яка аж чотири рази була пошкоджена пожежами.
У 1776 році розпочали генеральну перебудову ратуші, яка надала будівлі її сучасного барокового вигляду. Роботи завершили у 1781 році спорудженням монументальних сходів із західного боку.
Сучасний вигляд ратуші після перебудови у 1964–1967 роках мало відрізняється від вигляду, наданого їй у XVIII столітті, якщо не брати до уваги ліквідовані склепіння в кількох приміщеннях на першому поверсі та нову внутрішню сходову клітку.
У комплексі об’ємів, внутрішньо пов’язаних коридорами та сходами, легко вирізнити три окремі будівельні блоки різного об’єму та неоднакового оформлення. Найменшим є північна будівля, увінчана восьмикутною вежею, що спирається на чотирикутну основу. Мури цього об’єкта походять із XV століття й становлять найстарішу частину ратуші. Із добою готики пов’язані нижня квадратна частина вежі та її верхній восьмигранний стовбур, про що свідчить гравюра 1603 року. Натомість кам’яна балюстрада та бомбастий шолом із просвітом походять із початку XVIII століття. Дві інші будівлі мають бароковий характер; збереглися прекрасні барокові портали при вході до зали урочистостей світського характеру та ресторану «Саванна».
Нині міська влада проводить ремонт ратуші. Око тішить чудово оновлений новий дах. Після ремонту ратуша має знову стати резиденцією міської влади.