В очікуванні на прибуття всіх членів народного колективу розглядаю дипломи, що висять на стіні. «Цьогорічних тут немає», — каже Edward Braszko, керівник колективу. А ми брали участь у Воєводському конкурсі великодніх страв, Воєводському огляді колективів колядників, Воєводських фольклорних зустрічах і Загальнопольському огляді народних капел і співаків у Kazimierz nad Wisłą».
Із Kazimierz вони привезли одну з головних нагород — нагороду «Солідарності», відеомагнітофон високого класу. Я нарахував 54 дипломи. З оглядів і заходів у Kielce, Wocław, Świeradów, Kazimierz, Jelenia Góra і, звичайно, у Bolesławiec.
Розпочалася репетиція. У репертуарі — польські та югославські народні пісні. Звідки такий репертуар? «Наші батьки жили в Галичині. У складний для Польщі міжвоєнний період вони емігрували до Югославії, де зберегли й передали нам красу польських пісень. У 1945 році ми привезли ці пісні назад до Польщі, але разом із югославськими. Так уже й залишилося, — пояснює пані Katarzyna Zioła, перша керівниця колективу та його невичерпне джерело репертуару. Колектив Ocice виник «на базі» Кола сільських господинь у 1070 році, а ініціатором його створення був уже покійний Paweł Król. Жінкам, які співали, акомпанував на акордеоні Edward Braszko, до якого згодом приєдналися інші музиканти, створивши оригінальну народну капелу.
Перший «серйозний» виступ колективу зафіксовано в хроніці датою 8 березня 1081 року. Перед цим виступом усі пані пошили собі спідниці з однакової тканини, на яку мусили скластися. У наступні роки (але вже тоді, коли колектив досягав успіхів) костюми для колективу, а також піаніно придбав Gminny Ośrodek Kultury.
До осені 1082 року колектив репетирував у квартирах і де тільки було можливо. Навесні 1082 року колектив зважився на дуже серйозне й ще сміливіше починання. Члени вирішили пристосувати надану їм після виробничого кооперативу сушарню (4 стовпи, що підтримували навіс) під справжню світлицю-клуб. Ніхто не вірив в успіх цього починання, а були навіть такі, хто казав, що «кактус у них на долоні виросте», якщо ця сушарня перетвориться на культурний об’єкт. В Urząd Gminy знайшлися кошти на матеріали, але все інше довелося зробити власноруч. І вони зробили, досягли свого! Будівництво розпочали навесні, а восени в новому, чудово облаштованому клубі відбувся урочистий виступ.
Відтоді минуло 10 років, сповнених сотнями виступів. Двічі в Ocice приїжджало Polskie Radio, щоб записати колектив і транслювати на всю Польщу пісні, які співали в Ocice. Іншим разом колектив записував свою програму на вроцлавській радіостанції. Кілька років тому в Bolesławiec перебувала делегація з Німеччини. Оскільки їх цікавив польський фольклор, вирішили відвезти їх на репетицію до Ocice, про що повідомили колектив напередодні приїзду. Німці приїхали, розгублено зупинилися на порозі світлиці й запитали перекладача: «Це якесь весілля чи що?»
Виявилося, що щедро накриті столи — це «лише» частування для гостей. Коли вони все це приготували й напекли — важко збагнути. «Вони вже такі є», — прокоментував наступного дня директор Popek. Вражені гостинністю та програмою, німці одразу запросили колектив виступити у них.
Останнім часом колектив OCICE систематично виступає в Jelenia Góra на заходах Orbis, організованих для німців, данців, французів і туристів інших національностей. Після виступів вони отримують визнання та слова симпатії. З нагоди минулого 10-річчя багатолітньої, безкорисливої діяльності цього працьовитого й водночас скромного колективу з Ocice редакція «Głosu Bolesławca» спільно з Urząd Gminy та Gminny Ośrodek Kultury висловлює його членам найвищу повагу й бажає дочекатися в такому ж складі срібного ювілею.
А ось і його склад: жінки: K. Jakieła, A. Braszko, A. Klimek, дві Heleny Karaban, E. Biegacz, K. Zioła, G. Nowak, St. Król, St. Struś, Ł Szczur, M. Flis, St. Szuk.
Чоловіки: Fr. Szuk, E. Braszko, J. Faltyn, J. Oleksiak, P. Karaban