Сучасна людина має дедалі більші проблеми зі збереженням відносної рівноваги здоров’я. Адже вона часто жорстко стикається з дедалі швидше змінюваними соціальними, політичними, культурними, моральними та економічними умовами.
Тривалі стани емоційного напруження, особливо негативного забарвлення, не є байдужими для людського організму. Вони призводять до перевантаження автономної нервової системи, особливо симпатичної. Це може спричиняти функціональні порушення роботи окремих органів тіла, наприклад: головний біль і запаморочення, труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю, серцебиття, біль у животі, діарею або закрепи, часте сечовипускання, надмірну пітливість, підвищену дратівливість і вибуховість, коливання артеріального тиску, порушення сну тощо.
Для пояснення зазначимо, що організм людини оснащений нервовою системою саморегуляції, яку називають автономною або вегетативною системою. Вона складається з двох частин: стимулювальної — симпатичної, і частини, що гальмує життєві процеси, — парасимпатичної. Стан динамічної рівноваги цих систем, тобто збудження та гальмування, адекватні до потреб, є проявом здоров’я і гармонійного функціонування. Наприклад, під час виконання значного фізичного навантаження, як-от бігу, підняття тягарів тощо, виникає більша потреба в енергії в м’язовій системі. Автоматично прискорюється робота серця й дихання, а також надходить більша кількість крові — тобто кисню та поживних речовин — до відповідних органів, тобто м’язів. Це є проявом підвищеної активності симпатичної системи.
Навпаки відбувається під час відпочинку та сну. Потреба в енергії є меншою. Серцева діяльність і дихальні процеси сповільнюються, повільнішою стає також перистальтика кишечника та функціонування інших органів. Такий стан спричинений перевагою парасимпатичної системи.
Кожна система, якщо не має можливості відпочинку та відновлення, втомлюється, що зазвичай проявляється погіршенням її функціонування або конкретними недугами. Нервова система також може зазнати перевантаження.
Вплив зовнішніх чинників на психіку людини загальновідомий. Значною мірою це залежить від особистісних схильностей. Чим більша чутливість, тим сильнішою є емоційна реакція на подразники. В об’єктивній оцінці це має як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, це дає можливість глибших емоційних переживань, а з іншого — спричиняє відчуття сильного страху, що для психіки несприятливо, адже свідчить про страждання, часто більш болісне, ніж біль, спричинений конкретним фізичним захворюванням. Тривалий тривожний стан може призвести до виникнення різних видів невротичних розладів і навіть реактивних психозів. Неліковані неврози або неврози, які лікують неправильно, зрештою спричиняють низку психосоматичних захворювань, таких як: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, спастичні стани кишечника, виразковий коліт, ішемічна хвороба серця, бронхіальна астма, динамічна гіпертензія, облисіння тощо.
Фармакологічне лікування неврозів загалом є необхідним злом, адже заспокійливі препарати діють лише на симптоми, а не на причини, і формально можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, протягом визначеного часу, під контролем лікаря-спеціаліста. Бували періоди зловживання заспокійливими препаратами як так званими «пігулками щастя». Було зручніше потягнутися до таблетки, ніж докласти зусиль і навчитися переносити стрес. Наслідки такого підходу найчастіше призводили до залежності від застосовуваних фармакологічних препаратів — тобто поліоксикоманії, не набагато менш небезпечної, ніж наркоманія.
Ліки дуже часто, крім ризику залежності, можуть шкідливо впливати на травний тракт, печінку, серце та нирки. Нині в усьому цивілізованому світі відбувся значний відхід від використання ліків для усунення стресу на користь передусім психотерапії, а також відомих, перевірених і часто успішно застосовуваних протягом багатьох століть природних методів лікування, витіснених промисловістю, що динамічно розвивається, адже такі методи й надалі приносять виробникам великі прибутки, а потенційним пацієнтам — уявну зручність. (Продовження у наступному номері)