На південній і частково західній стіні парафіяльного костелу Вознесіння Пресвятої Діви Марії знаходиться дуже цінна група епітафій XVI та XVII століть. У той час епітафії були дуже популярною формою вшанування пам’яті померлих.
Звичайно, встановлення такого типу барельєфа було пов’язане з досить великими витратами, тому серед фундаторів окремих надгробків найбільше заможних людей і тих, хто зробив заслуги перед містом. Серед них, зокрема, Georg Albrecht, Anton Schwarcz, Romulos Schelendorf, Hans Seidel, Johann Suessenbach, Matthaeus Buchwalder.
Найціннішою, хоча й не найстарішою епітафією є бароковий надгробок, вмурований зі східного боку головного входу до костелу, присвячений KASPAROWI KIRCHNEROWl — безсумнівно, людині, гідній такого прекрасного твору.
Кірхнер народився в Болеславці 1592 року. Завдяки гуманістичній освіті, яку здобув у рідному місті, а також за його межами, він став цінованим поетом. До 1621 року обіймав посаду кантора в парафіяльному костелі. У цей час він став учителем Martin Opitz, пізнішого відомого німецького поета й секретаря польського короля Władysław IV. 1622 року став князівським радником у Legnica. 1624 року у зв’язку зі смертю в Мадриді ерцгерцога Karol, вроцлавського єпископа, сілезькі князі та стани відрядили Kaspar Kirchner до Відня, де він отримав звання імператорського радника.
Як і Opitz, він був ушанований поетичним лавром — найвизначнішим титулом серед поетів. Однак насолоджувався ним лише два роки, оскільки помер 16 червня 1627 року. Барокова епітафія Кірхнера є твором висококласної майстерні, що чітко видно в досконалості виконання квіткового орнаменту, постатей янголят, які підносять поета, муз і родового герба, розміщеного під мармуровою таблицею, на якій викарбувано короткий текст, присвячений поетові мешканцями міста, яких у той час мучила Тридцятилітня війна.
Ось він:
CASPARO KIRCHNERO VIRO AMPLISSIMO POETAE ET PHI-LOSOPHO DOCTISSIMO, QUO NEMO PLURES ARTES DIDICIT, NEMO PAUCIORES IACTAVIT, ORNAMENTO HUIUS URBIS, IN QUA NATUS SEPELIRI QUOQUE VOLUIT.
QUID BELLI NON IRA TUIS, CARPERE, SILESIS ABSTULIT! EN PATRIAM QUAERIMUS IN PATRIA MUSAE RESTABANT, SED ET HAE, CLARISSIME VATUM VIVERE VIX ULTRA TE MORIENTE QUEUNT.
Що можна перекласти так: Каспару Кірхнеру, найвидатнішому чоловікові, наймудрішому поетові та філософу, перед яким ніхто не розвинув такої кількості мистецтв, і ніхто не покинув такої малої їх кількості, окрасі цього міста, у якому він народився і в якому також хотів бути похованим.
ХІБА ВІЙНА, КАСПАРЕ, НЕ ВІДІБРАЛА ВСЬОГО У ТВОЄЇ СІЛЕЗІЇ! ОТ, МИ ШУКАЄМО БАТЬКІВЩИНУ В БАТЬКІВЩИНІ; МУЗИ ВЦІЛІЛИ, АЛЕ Й ВОНИ ПІСЛЯ ТВОЄЇ СМЕРТІ ЛЕДВЕ МОЖУТЬ ЖИТИ, НАЙСЛАВЕТНІШИЙ ІЗ ПОЕТІВ.