На початку вересня 1945 року, коли вони залишали рідний Drohobycz (а також Truskawiec, Borysław та околиці), то ще не знали, що їхнім місцем призначення стане містечко Нижньої Сілезії над Bobrem.
Вони майже місяць їхали товарним потягом — по кілька родин у кожному вагоні. На зупинках запасалися водою та хлібом, прали білизну й дбали про гігієну. Нарешті транспорт досягнув мети, і кілька десятків родин залишили вагони, з острахом розглядаючи спорожнілі та зруйновані будинки незнайомого міста, де потрібно було починати життя спочатку. На сквері перед вокзалом стояло пошкоджене піаніно, підперте ящиком на місці відламаної ніжки.
Як сьогодні згадує Pan Adam Kowalski, переселенці почали збиратися навколо інструмента, почувши звуки, які видобула з піаніно Pani Anna Okoń (учителька), перевіряючи стан клавіатури. «Зіграйте, будь ласка, щось польське, патріотичне», — попросив хтось із присутніх, і після кількох пробних акордів залунав «Мазурок Домбровського». Це, безперечно, було перше виконання польського гімну в місті, яке ще зовсім недавно називалося Bunzlau. На очах присутніх заблищали сльози, а вже по-справжньому вони розплакалися, співаючи під акомпанемент Pani Okoń пісню «Boże coś Polskę». Адже рідний Drohobycz залишився за сотні кілометрів позаду, а що чекало на них у цьому новому, чужому місті?
Минуло 47 років. Багато хто не дожив до цих нових часів, коли можна було об’єднуватися в товариства прихильників рідних міст, розташованих на колишніх польських східних землях. Виявилося, що у випадку мешканців Drohobycz доля розсіяла колишніх жителів цього прекрасного міста майже по всій Польщі. Мешканці Drohobycz оселилися у Warszawa, Przemyśl, Kraków, Wrocław, Wałbrzych, Zielona Góra, Legnica та Bolesławiec. У всіх цих містах уже діють відділення або осередки Towarzystwo Przyjaciół Drohobycza, а місцем розташування Головного правління стала Legnica. У Bolesławiec осередок було створено 8 червня цього року. Ініціатором цього заходу був P. Adam Kowalski. Осередок об’єднує понад 40 осіб, а до правління були обрані: P.P. Tadeusz Wodas (голова), Aleksandra Krawczyk (секретар) та Alina Ćwik (скарбник).
Цілі, які поставило перед собою товариство, — діяльність, що об’єднує колишніх мешканців Drohobycz, а також підтримання контактів і надання допомоги полякам, які проживають у Drohobycz (там залишилося понад 6 000 поляків), організація поїздок до рідних місць, допомога у відбудові сакральних об’єктів, пам’ятників польськості тощо.
Варто знати, що нині поляки як із Drohobycz, так і ті, хто проживає в Польщі, готуються до відзначення 600-річчя закладення королем Władysław Jagiełło наріжного каменя під будівництво костелу св. Bartłomiej у Drohobycz. Ця сильно зруйнована в минулі роки сакральна пам’ятка повертає свою колишню велич завдяки спільним зусиллям усіх мешканців Drohobycz: наприклад, мешканці Kraków відновлюють вівтарі, мешканці Warszawa профінансували люстри тощо. Свій внесок у відновлення костелу (а також Ґрюнвальдського пам’ятника) зроблять і мешканці Drohobycz, які проживають на території Нижньої Сілезії.
У серпні представники всіх згаданих міст вирушили, зокрема, з дарами до Drohobycz. З Bolesławiec поїхали 7 осіб. У програмі поїздки були, серед іншого, зустрічі з польською громадою, покладання вінків до пам’ятника A Mickiewicz, відвідини Truskawiec і Borysław, а також участь у церковних урочистостях. Детальними враженнями від поїздки пообіцяв поділитися з нами в наступному номері «Głos» один із її учасників — P. Adam Kowalski.