Коли в червні 1977 року вони залишали Економічний ліцей у Bolesławiec, перш ніж вирушити у світ, щоб розпочати доросле життя, пообіцяли собі, що через роки знову зустрінуться в цій школі та в цьому класі. Чотири роки спільного навчання поєднали їх міцними узами симпатії та товариської дружби. Вони були гуртом молодих людей, сповнених запалу й радості життя. Були добрими, але передусім доброзичливими учнями. Усюди їх було повно, на них завжди можна було покластися. Їх об’єднувала пристрасть до діяльності. Коли переглядаю сторінки багатої класної хроніки, замислююся, як вони поєднували цю діяльність із навчанням. Захоплююся їхнім запалом і різнобічністю інтересів.
Вони опікувалися дітьми з Державного дитячого будинку, допомагали літнім людям, збирали вторинну сировину, брали участь у конкурсах та олімпіадах і перемагали в них (Maria Wyspiańska, Leszek Szymkiewicz, Elżbieta Szymczak). Скільки разів вони бралися за мітли, щоб місто сяяло чистотою, — не злічити. Посаджений ними ліс шумить, нагадуючи про юні роки. Їх цікавили поезія й театр. Вони були виконавцями багатьох цікавих мистецьких програм, представлених на сцені школи та міського театру, не обтяжуючи батьків витратами на заходи. Контакти з театром P.P. Machulskich і P.P. Gucwińskimi з вроцлавського ZOO тощо, і так далі. Не вистачає місця, щоб перелічити все, що вони робили протягом цих чотирьох років навчання.
Чи були вони ідеалами? Скоріше ні. На шляху траплялися «промахи» та перешкоди, іноді непереборні. Кілька учнів «загубилися» дорогою, перш ніж дійшли до випускного класу. Що ж, таким є учнівське життя. Так було і так є сьогодні: люди потрапляють у пастки, підготовлені — на жаль — часто ними самими.
Ті, хто вистояв (а їх було 41), із багажем знань та ідеалів вирушили у світ. У переносному й буквальному сенсі.
Багато хто з них сьогодні перебуває за межами Польщі: у Канаді (T. Robak), Іспанії (K. Kowalska), ФРН (E. Szymczak, I. Jadach), Чехословаччині (E. Burniak). Чимало роз’їхалося Нижньою Сілезією, нині працюють на підприємствах на різних посадах, ведуть власну діяльність. Симпатії витримали випробування часом. Маємо також шлюб, укладений у класі (Janka і Lesław Szymkiewiczowie).
І ось 13 червня цього року відбулася зустріч через 15 років після закінчення школи. Зворушливі це миті, коли через роки знову сідаєш за шкільну парту. У багатьох очах з’явилися сльози, коли, як у давні часи, дзвінок сповістив про початок уроку в кабінеті № 24 — так добре знайомому всім.
Незвичайним був цей урок — поверненням у чарівний світ молодості. Немов у барвистому калейдоскопі, пропливали спогади, складаючись у гармонійну картину тих часів. На душі ставало якось тепло, усі обличчя були ясними, на мить вільними від повсякденних життєвих турбот. Час зупинився, спогади текли широкою рікою, раз у раз відкриваючи учнівські таємниці. Зустріч тривала кілька годин у школі та в кафе «na łodzi». Усе зафіксовано на плівці камери й фотографіях...
Нарешті настав час прощання. Залишилися лише останні рукостискання, запевнення, що ми ще зустрінемося, цього разу через 5 років, і перший в історії Zespół Szkół Zawodowych im. mjr. H. Suchar-skiego З’ЇЗД ВИПУСКНИКІВ було завершено.
НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРО ШКОЛУ, БО ВОНА ПАМ’ЯТАЄ ПРО ВАС! «Навіть якщо іноді небо втомиться від блакиті, Ніколи не гасіть світло надії..»
Залишайтеся й надалі сердечними, доброзичливими та відкритими!
У З’їзді взяли участь:
Педагоги: B. Bialogrzywiec, J. Rydz, K. Bojko, J. Muzyka, K. Fe dyszyn, K. Sójka, Z. Kłosowska, J. Pietrzak, J. Grzędzińska, W. Sadłowski, класний керівник L. Napiórkowska.
Випускники: M. Andrukonis-Wawrzynowska, E. Burniak – Plichova, M. Homecka – Banasik, H. Dziedzic – Bieniewicz, K. Poreda-Martes, D. Wołkowska – Sławecka, J. Szewczyk – Szymkiewicz, L. Szymkiewicz, H. Łysy, A. Gołębiowski, T. Zadwórna – Zazulak, L. Szuter – Depko, K. Szaja – Kurdyś, M. Szwatro – Habel, J. Krasicka – Bigos, E. Borowska – Miżdal, B. Kiełbasa – Kulczycka, G. Pieniążek – Burdzy, D. Mazurkiewicz, B. Polańska.
ДО ЗУСТРІЧІ ЧЕРЕЗ 5 РОКІВ!
LUCYNA NAPIÓRKOWSKA-FIJAŁKOWSKA