Багатосерійний нарис буде присвячений збройній боротьбі поляків та їхніх предків доби до П’ястів — сілезьких племен, серед них і бобжан, — у різні періоди історії: від початків нашої історії до середини ХХ століття.
Традиції польської зброї над Бобром не мають безперервності у своєму історичному розвитку; раз у раз вони перериваються, щоб знову вибухнути багатством сили й барв.
Досить поширена думка, що сторінку історії польської зброї на землі над Бобром записала лише Друга світова війна. Це хибна думка. Найдавніша сторінка історії цієї зброї сягає кінця минулого тисячоліття, тобто доби до П’ястів, яка губиться в мороці історії.
Матеріальним свідченням є збережені донині, хоча й у фрагментарному стані та лише на лісових територіях, Сілезькі вали, які іноді називають Валами Хороброго.
Це була потужна оборонна система, яка й досі захоплює. Вали й надалі становлять велику загадку, що очікує на розгадку польськими археологами та істориками. Сілезькі вали — це ранньосередньовічні (датовані VIII–X століттями н. е.) поздовжні вали — прикордонні укріплення, які простягалися приблизно на 100 км від Gromadka на півдні до Krosno Odrzańskie на півночі. Вони розташовані за кільканадцять кілометрів на схід і паралельно до русла Бобру. Лише під Szprotawa вони переходять на лівий, західний берег, щоб за кілька кілометрів повернутися на правий берег. Найдоступніша для відвідувачів фрагментарна ділянка розташована в лісі між селами Leszno Górne та Leszno Dolne, біля дороги E-14. Тут Сілезькі вали перетинають дорогу.
Археологічні дослідження показують, що оборонна система Сілезьких валів являла собою смугу завширшки 20–45 метрів, яка складалася з трьох, рідше двох потужних паралельних ліній валів — земляних насипів, відділених ровами. Ширина насипів біля основи становила приблизно 6 метрів, висота — близько 3 метрів (сьогодні 0,5–1,0 м). На вершині — по гребеню валів — ішов частокіл (палісад) заввишки близько 3 метрів або поруч встановлювалися ящики, наповнені землею. Таким чином висота насипів збільшувалася до 6 метрів.
Нагадаємо, що подібні прикордонні оборонні укріплення були широко відомі в давнину (Великий китайський мур, римський лімес, Змієві вали в Україні чи Куявські вали). На жаль, письмові джерела про Сілезькі вали майже повністю відсутні. Тож залишаються гіпотези. Зупинимося на двох найвагоміших гіпотезах польських істориків: згідно з першою, будівничими Сілезьких валів були п’ять сілезьких племен, серед них і бобжани. Ці племена мали створити племінний союз, тобто ранньодержавне утворення, приблизно у X–IX століттях н. е.
Друга гіпотеза приписує Сілезькі вали Болеславу Хороброму. Зупинимося на першій гіпотезі. Сілезьке ранньодержавне (додержавне) утворення на сході межувало з державою віслян; на північному сході розташовувалися лехітські держави, які наприкінці X століття утворять Польську державу. Ця держава могла виникнути, зокрема, завдяки тому, що на заході лежала невелика держава, створена сілезькими племенами, які захищали від германських набігів. Держава Мешка I одразу після виникнення поглине сілезьке ранньодержавне утворення.
Сілезька держава, як і інші тогочасні державні утворення, мала захист у вигляді непрохідних прикордонних лісів, великих річок і боліт. Природні прикордонні перешкоди сілезької держави на сході посилювала потужна Сілезька засіка, на заході — Сілезькі вали, з півдня захищали вкриті лісами Судети, а з півночі — могутня Одра, яка тут текла в широтному напрямку. Сілезькі вали, повернуті фронтом на захід, стримували набіги серболужицьких племен, а в останній період — германські набіги.
Згідно з другою гіпотезою, будівничим Сілезьких валів мав бути Болеслав Хоробрий (звідси термін «Вали Хороброго»). Кордон держави Хороброго проходив тут між Лужицькою Нисою та Бобром. Тоді кордони не були визначені так точно, як сьогодні. Відомо, що цей монарх зміцнював кордони передусім городищами, які будував або укріплював. Між Лужицькою Нисою, Бобром і Сілезькими валами лежав непрохідний ліс із численними болотами, сліди яких збереглися донині (в районі Węgliniec — Parowa — Ruszów — Iłowa).
На південь від Gromadka своєрідним продовженням Сілезьких валів були осіки (існували, зокрема, в районі села Osła). Це були лісові перешкоди. Продовженням валів також були болотисті території, що збереглися донині в районі Rokitki — Miłkowice, а далі на південь — городки із замками в Grodziec, Warcie Bolesławieckiej, Wleń і, можливо, у Bolesławiec. (Про болеславецьке городище напишемо наступного разу). В районі Bolesławiec існували численні оборонні городища, датовані рубежем X/XI століть, у Dąbrowa, Mierzwin і Otok Żeliszów. Болеславецьке городище є найдавнішим серед згаданих городищ і, можливо, було племінним центром (столицею?) племені бобжан. (далі буде)