Я дуже хотів, щоб місто, у якому я живу, мало чимало щиро відданих йому місцевих патріотів; щоб, за прикладом інших міст, навколо міської ратуші об’єдналося трохи більше, ніж досі, прихильників цього прекрасного нижньосілезького міста.Я надіслав звернення та запрошення представникам майже всієї громади Болеславця: учителям, лікарям, юристам, торговцям. Не забув і про духовенство, яке в ті часи повернуло собі належні ранг і значення в житті міста.Я думав, що з’їзд Товариства любителів Болеславця, який кожні чотири роки має статутні повноваження для масштабних внутрішніх перетворень, стане мостом для спільних прагнень людей різних переконань, для діяльності на благо міста.Я писав у зверненні: усі ми — діти Болеславця і потребуємо одне одного. І в добрі, і в лихі часи. Особливо в ці непрості часи. Я посилався на приклади інших міст, де прихильники видають свою газету, хроніки, буклети, альбоми та монографічні праці. Де про місто пишуть вірші й пісні та дбайливо плекають культурні звичаї і традиції.Я писав також: якщо назва товариства невдала — її можна змінити. Можна виправити статут, стиль роботи, форми...Можна, і навіть треба, замінити людей у керівництві товариства. На таких, які справді хочуть і вміють щось зробити для міста. Натомість не можна відвертатися від міських справ або, виливаючи разом із водою дитину, — розпускати Товариство. Кожне порядне місто має і повинно мати своє об’єднання прихильників. Радним не все під силу.Ні, не можу сказати, що звернення залишилося зовсім без відгуку. Чимало шанованих громадян відреагували на нього з великим розумінням. Понад п’ятдесят фірм і приватних осіб навіть надали фінансову підтримку. Приклади людської доброзичливості, зрештою, згадуються на сторінках цього видання в кожному його номері. Однак на з’їзд не прибуло багато людей, на яких там дуже чекали.У розмовах напередодні з’їзду з деякими людьми (навіть із представниками влади) я відчував, що певна стриманість щодо справ ТЛБ випливає з того, що це об’єднання виникло за часів комунізму і сьогодні начебто не личить до такого товариства належати. Можливо, я помилявся у своїх відчуттях, але, мабуть, щось у цьому є, якщо запрошені на «переломний» з’їзд батьки міста не прибули. Шкода. Присутні на з’їзді представники Товариства, яке налічує майже 300 членів, висловлювали різні цікаві думки щодо функціонування міського організму. Зокрема, говорили про потребу дбайливіше займатися справами молоді (особливо коли поширюються безробіття, наркоманія, крадіжки, а то й розбої та самогубства).Було внесено конкретну пропозицію щодо створення в місті «телефону довіри» — із громадськими чергуваннями психологів, педагогів і лікарів. Також говорили про те, щоб представники міської влади зверталися по думку до істориків, архівістів чи естетів, об’єднаних навколо Товариства, наприклад, у питаннях назв вулиць або зовнішнього вигляду міста. Пропонувалося створювати гуртки прихильників Болеславця в початкових і середніх школах, щоб змалку вчити чутливості до міських справ, прищеплювати культурні традиції та виховувати увагу до естетики.Було висловлено думку, щоб для представника Товариства було постійне місце на засіданнях міської ради та у складі делегацій, які підписують угоди про співпрацю з іншими містами.На з’їзді лунали схвальні відгуки про вихід місцевого видання, але водночас висловлювалося занепокоєння подальшою долею цієї газети, яка за відсутності підтримки з боку міської влади може повторити долю своїх попередниць. Падіння чергової болеславецької газети відкине майже 50-тисячне місто — у цьому відношенні — до рівня «глушини», що відстає від Грифова та Любомежа.З’їзд обрав нове керівництво. Головою став Zygmunt Brusiło, а до складу правління увійшли: Adam Baniecki, Barbara Berduła, Piotr Hetel, Stanisław Kalak, Jan Knetig, Robert Kowalski, Zbigniew Łucki, Maria Modl, Izabela Olszewska, Regina Roman, Franciszek Uściński, Alina Woźniewska та Jan Żyżak. У керівництві представлені різні професії та покоління — від наймолодшої Ізи Ольшевської (17 років) до найстаршої Марії Модл (учительки на пенсії).Детальна програма діяльності Товариства стане предметом обговорення на найближчих засіданнях правління. До цієї теми ми повернемося в іншому номері «Голосу», де також буде подано інформацію про соціально-професійний склад ТЛБ загалом.З’їзд ухвалив пропозицію нижчепідписаного не закривати склад нового правління та зарезервувати три місця для людей, які, можливо, долучаться до діяльності в майбутньому.Я й надалі вірю, що такі люди є і ще приєднаються до Товариства.