У сімдесятих роках, перебуваючи у Венеції, я побачив на одному з історичних палациків напис, зроблений аерозольною фарбою: «Свободу гомосексуалістам». Тоді я подумав, що, на щастя, у нас немає цієї чуми написів на стінах. Однак і ми в цьому плані приєдналися до Європи. Спочатку, у вісімдесятих роках, війна, яку виписували на стінах (її сліди ще залишилися в місті), мала політичний характер, а згодом розпочалася хвиля обписування міста спортивними вболівальниками різних клубів, прихильниками та фанатами рок-музичних гуртів, які виводили свої симпатії на фасадах наших будинків. Останнім часом помітна якась війна на стінах між прихильниками та противниками скінів і панків. У такий спосіб фасади наших будівель (часто щойно пофарбованих), стіни, сходові клітки, брами та ліфти виглядають як одна велика мазанина.
Як боротися з цією чумою? Це питання до всіх мешканців нашого міста. До поліції — щоб час від часу перевіряла молодих людей, які ходять пізно вночі. До батьків — щоб вони цікавилися, що їхні підлітки робили в місті до пізніх годин і для чого цим дітям потрібен аерозоль із фарбою. До вихователів у школах — щоб ця проблема була предметом виховних бесід. Нарешті, до всіх дорослих — щоб не проходили байдуже повз очевидний вандалізм, який часто чинять молоді люди на наших очах. Час розпочати боротьбу за чистоту нашого міста.