У фабричному клубі ZCh «Wizów» у Болеславці вони зустрічаються щовівторка. Рівно о десятій годині. Приходить їх кілька десятків, іноді менше. Пані Уршуля Волак, скарбниця осередку Спілки ветеранів РП, заварює чудову каву, а голова Францішек Зелінський (щойно обраний уже на п’яту чотирирічну каденцію), незважаючи на 80 років працьовитого життя, кипить енергією, ідеями та ініціативою. Він має авторитет і послух серед літніх колег, його люблять і поважають; він добре орієнтується в актуальних потребах 153 членів осередку, який виник ще 1966 року. Усі тут становлять справжню родину, яка, на жаль, щороку стає меншою. Протягом минулої каденції на вічну варту відійшли аж 48 ветеранів. Сьогодні третину колективу становлять вдови. Вони усвідомлюють швидкоплинність життя, але не втрачають оптимізму відповідно до відомого послання Папи-Поляка...
Найстарший із них, пан Юзеф Ербан, має 94 роки. Він воював у двох світових війнах, але лише нещодавно отримав пам’ятний хрест за участь у війні з більшовиками 1920 року. Так само Генрик Чопек був нагороджений лише на Звітно-виборчих загальних зборах 29 жовтня цього року хрестом Батальйонів хлопських. Якби не спонсорська підтримка й опіка материнського підприємства — ZCh «Wizów», а також особиста прихильність директора, магістра Владислава Вишинського, і профспілок, що діють тут, сучасність ветеранів була б безбарвною, сірою та сумною. А так вони можуть відпочивати у фабричному будинку відпочинку в Стегні поблизу Гданська, мають свій дах над головою в клубі, соціальну опіку та чашку кави під час зустрічей. До кола покровителів і відданих друзів уже багато років належить подружжя лікарів: Яніна Пєстрак-Бабійчук і Збігнєв Бабійчук, відзначені на зборах почесними дипломами визнання за безкорисливу допомогу та медичну опіку, яку вони надають уже багато-багато років. Для хворих літніх людей це має цінність не стільки золота, скільки самого життя — без жодної метафори: ці люди завжди мають для нас час і відкрите серце, — говорить про лікарів-громадських діячів Францішек Зелінський. — Коли за все потрібно платити, вони відмовляються від гонорарів, завжди відкриті, доброзичливі, чуйні, просто людяні... Такі сучасні Юдими у шляхетному втіленні.
У «Візовському» осередку ветеранів гармонійно співпрацюють і живуть разом колишні солдати, партизани та в’язні таборів смерті, представники різних збройних формувань і політичних орієнтацій. Тут є колишні партизани з Югославії, солдати трагічного вересня 1939 року, бійці Батальйонів хлопських і Армії Крайової, учасники боїв під Леніне та армії генерала Андерса. Вони створюють дружну родину, глибоко патріотичну, і, можливо, тому тут немає поділів, чвар чи суперечок щодо цінностей і заслуг. Усі вони добре прислужилися Польщі, своїй батьківщині. Символічно це відображає склад нового правління осередку: голова — Францішек Зелінський, солдат вересневої кампанії; секретар — Юзеф Сьмялек, в’язень нацистських таборів смерті; скарбниця — Уршуля Волак, вдова партизана з гір Боснії в Югославії; заступник голови — Станіслав Хміст, солдат Армії Крайової; голова ревізійної комісії — магістр Ян Зелінський, солдат збройних сил на Заході.
...Гідно відзначили річницю відновлення незалежності, під власним прапором беруть участь у церковних і світських урочистостях, зустрічаються з молоддю та в міру сил долучаються до суспільного життя самоврядної громади. Вони — живі пам’ятники історії, не розлучаються з громадянськими роздумами та дискусіями про політичні зміни, урядові й державні рішення та трансформацію. Вони не погоджуються на застій і пасивність, не хочуть спочивати на постаментах і пам’ятниках героїв, беруть участь у дискусіях, плебісцитах, виборах, зльотах і патріотичних маніфестаціях. Вони потрібні, становлять частину багатої біографії міста над Бобром.
7 листопада цього року в Новогродзці відбулися подібні звітно-виборчі збори ветеранів за участю мера міста пана Едварда Сцербеня. Протягом минулої каденції стало на 86 заслужених колег менше. Роботою осередку керуватиме те саме правління — таку постанову ухвалили одностайно. Це найкраща міра заслуг, поваги й авторитету людей, які очолюють місцеву спільноту ветеранів. Нехай вони якомога довше тішаться міцним здоров’ям і задоволенням від добре виконаних обов’язків перед рідною країною.