...Коли в II Liceum Ogólnokształcącym Міхал Тверд, учитель образотворчого мистецтва і талановитий художник в одній особі, відкривав виставку «Осінні зустрічі з барвами», виконуючи роль провідника світом краси й мистецтва в присутності численних ліцеїстів та гостей ззовні, я не міг опиратися хвилі спогадів кількадесятирічної давності. Болеславець тоді, протягом короткого літнього місяця 1962 року, був загальнопольським центром образотворчої освіти для вчителів Нижньої Сілезії. Той самий пан Міхал викладав історію мистецтва, навчав композиції, проводив студію форми й кольору, навчав шрифту, плаката та проєктування просторових форм. У дібраному квартеті викладачів були також художниця Ізабела Зджа́лка, багаторічна вчителька Studium Nauczycielskiego, Зофія Лисонь і автор цих рядків. Нас поєднувала не лише спільна професія, пристрасть до малювання чи прагнення до педагогічних інновацій і новаторства. Звичайні людські почуття: товариськість, дружба, симпатія, повага. Надзвичайно рідкісні цінності у складній сучасності.
Хто ще сьогодні пам’ятає про ту піонерську освітню подію? «Plastyka w Szkole», фаховий методичний галузевий часопис, писав у редакційному коментарі: «Курс у Болеславці був єдиним окружним художнім курсом, організованим під час канікул 1962 року. З огляду на повсюдно відчутний брак учителів для ведення образотворчого виховання цей факт є найбільш дивовижним!». І ще короткі цитати з того самого місячника:
«Розміщення курсу в Болеславці не було випадковістю. Історична 25-тисячна пам’яткова місцевість, історія якої сягає часів П’ястів, була ретельно реконструйована в історичній частині й сьогодні зачаровує архітектурними формами численних пам’яток минулого, пастельними барвами відновлених кам’яниць, монументальними силуетами костелів, ратуші та інших чудових споруд із багато оздобленими різьбленням порталами, брамами й оборонними мурами. Мальовнича стрічка Бобру, широкий передгірський краєвид, нарешті близькість Карконошів — усе це створює сприятливі умови для роботи на пленері. Не менш важливим є й факт існування у школі імені Яна Матейка чудово обладнаної художньої майстерні, величезної актової зали, придатної для організації виставок, і, зрештою, сучасних аудіовізуальних засобів, які уможливили наочне введення в питання історії мистецтва. Вирішальним став факт зосередження у старовинному граді над Бобром досить численної й активної групи художників, які співпрацювали з «Ceramika Artystyczna» (заклад CPLiA), а також багатьох досвідчених учителів-теоретиків і практиків, які після закінчення спеціалізованих SN у Катовицях, Ополі та Зеленій Гурі займалися рисувально-живописною творчістю й устигли за роки пошуків зібрати вражаючий мистецький доробок».
Це вже історія... З піонерської епохи професійно діючим учителем залишився лише Міхал Тверд, раніше пов’язаний зі школою імені Яна Матейка, згодом — із Studium Nauczycielskim, а нині — з II Liceum. Він також залишився вірним своїй живописній пристрасті, розвинув власний талант, створив сотні живописних робіт, які рідко експонує, зате колекціонує з витонченою вибагливістю. Сьогодні це справжня скарбниця мистецтва, оаза краси, надзвичайно багата й зріла збірка, що вражає красою, імпонує різноманітністю тематики та майстерністю творчої роботи. Твори мистецтва, гідні музеїв і найбільших святинь: тут тонкі, делікатні плями акварельних барв контрастують із сильним за контуром автономним рисунком, що кричить рішучою кольоровою тональністю площин, покритих олією. Тут є щось від романтичної поезії, епічної ностальгії, холодного настрою дня, але також і смуток минущості, дивовижно поєднаний із красою широкого пейзажу. Це картини, намальовані серцем чутливого митця, професійні, виважені, продумані в композиції та новаторські у захопленні красою світу — автентичною, важкою для називання, суб’єктивною у переживанні; сконцентрований талант найвищої проби, дар, подарований обранцеві богів, яким пан Міхал ділився з глядачами без слів...
У чергових організованих ним «Осінніх зустрічах із барвами» творець відвів собі небагато місця: показує лише одну велику абстрактну картину з різнобарвними кубістичними акцентами, без сюжетного змісту, без предметних асоціацій, зате з виваженою композицією та кольоровою експресією, що атакує підсвідомість глядача. Своєрідне, парадоксальне мистецьке кредо, вищий ступінь творчого посвячення, замикання шкали переживань у досконалій формі. Сміливий виклик загальноприйнятим канонам реалістичної, поверхової, традиційної творчості, своєрідний німий крик. Це мистецтво для професіоналів — новаторське, свіже, народжене з болю світоглядної трансформації кінця століття, спрямоване в майбутнє так само, як тремтлива краса, закарбована на полотнах французьких імпресіоністів.
Учасник численних пленерів, невтомний шукач краси світу й глибини життя за допомогою пензля та палітри, педагог за покликанням, Міхал Тверд створив у своєму рідному ліцеї виставку для експонування творів передусім своїх колег. У ній взяли участь головним чином учителі-художники із Зґожельця: Кристина Адлер, Томаш Брудняк, Ельжбета Борковська-Корняк і Станіслав Вітек, а також Людвіка Райкохонберґер з Єленя-Ґури, Леонард Коб’яж із Зеленої Ґури. Місцеве середовище художників-учителів представляли: Веслав Ґоричка, Леслав Каспшицький і багаторазово цитований Міхал Тверд. Не лише барви осіннього пейзажу були домінантою експозиції. Тут не бракувало вдалих студій натюрморту, людської постаті, архітектурних фрагментів. Виняткова чутливість до кольору, експресивність або тонування барв, влучне перенесення настрою цієї пори року на полотно чи папір свідчать про зрілість творчої майстерності та зникнення поняття непрофесійного живопису в наш час. Або талант, ця «іскра Божа», є, або його просто немає — і тут не допоможуть жодні академії чи університети: мистецтво керується окремими законами, ці люди зблиснули талантом найвищої проби, що доводять їхні твори. Можна привітати їх із доробком, вернісажем, експозицією та закликати до подібних ініціатив в інших школах.