8 лютого 1946 року я був призначений Уповноваженим уряду в окрузі 36 (повітовим старостою) війтом ґміни Kleszczowa із місцезнаходженням у Lisko (тепер Osiecznica).
Пробираючись через Bolesławiecko-Zgorzelecka Puszcza, я думав, що виїду з цих лісів після отримання першої платні.
У теперішній Osiecznica вже був постерунок MO. Комендантом був Suchacki, а працівниками — Wróbel, Krzan, Lasota і Godlewski.
Тут уже жили Helena і Stanisław Szablewscy, Daszkiewicz Michał і Stankiewicz Wiktor, які зупинилися тут, повертаючись із примусових робіт у Рейху. Я також познайомився з працівниками ґмінного управління. Це були: Denisiuk Jan, Jawor Tadeusz і Niemiec Mantwil.
До ґміни належало 10 сіл, які ще не мали польських назв. Жива худоба на території всієї ґміни: 9 коней, 2 корови, 15 кіз, 1 теля і 5 курей. Усі поля стояли занедбаними, за винятком кількох городів біля житлових будинків. Ще не було жодних установ чи підприємств.
Навесні 1946 року почали оселятися військові поселенці, репатріанти з-за Бугу та з центральних воєводств. У списку військових поселенців на той час було зареєстровано 20 осіб. Із них живими залишилося 5 осіб.
У середині квітня ґміна вже налічувала 56 поляків і 3500 німців. Ми дуже бідні, немає що їсти. Наша платня була скромною, але й цю скромну зарплату не було де витратити.
У березні пан Piątkowski прийняв управління місцевими керамічними підприємствами, а Ejsmund Kazimierz запустив млин у Parowa. Раніше в Osieczów виникло перше лісництво, що належало до Bolesławiec Nadleśnictwo. Лісництво очолив демобілізований солдат-коściuszkowieць пан Antoni Jankowski.
Першою організацією, що виникла в ґміні, була OSP, майже виключно сформована з німців. Створення пожежної охорони датується січнем 1946 року. Перші підрозділи OSP виникли в громадах: Tomisław, Osieczów, а згодом в Osiecznica. Командиром був Michał Kowalewski з Osieczów.
З кожним днем прибувало більше людей, особливо демобілізованих солдатів. Лейтенант запасу Kazimierz Bilewicz організовує промислову охорону. За цих умов розпочинається весняна посівна кампанія, у якій допомагає військо. Ми постійно контактуємо з PUR (Державним репатріаційним управлінням), займаємося заселенням ґміни. Отримуємо повідомлення про підготовку до прийому репатріантів.
Новий етап в історії ґміни розпочинається 4 червня 1946 року. Цього дня ми сердечно вітаємо транспорт поляків-репатріантів із Югославії, які оселяються в Tomisław і Osieczów.
У липні того ж року прибувають наступні транспорти поляків із Югославії, які займають сільськогосподарські господарства в селах: Osieczów, Ołobok, Parowa і частково в Przejęsław. Більшість із них — селяни з Боснії: Grabaśnica, Miłować, Nowa Topola. Вони привезли із собою живу худобу — корів і коней, яких тут так бракувало. Вони привезли також набуті звичаї та обряди, мову своїх батьків, якої не забули на чужині. Їхні батьки походили переважно з Małopolska. Під час Першої світової війни вони виїхали до Югославії, де могли задовольнити свій земельний голод. Там, у Боснії, вони вирубували ліси, будували будинки й займалися сільським господарством. Так виникли польські колонії в Боснії. Багато хто з них під час Другої світової війни воював у лавах польського партизанського руху в Югославії під командуванням польського вчителя капітана Jana Kumosza.
Невдовзі виникли магазини, школи та сільськогосподарські осередки. Усі охоче й самовіддано працювали, усвідомлюючи, що працюємо для себе.
У середині жовтня ми вітаємо в Tomisław ксьондза-пробоща Bolesław Orłowski, який опікується філіальними костелами в Kliczków, Ławszowa, Parowa і Kierżno.
50 років поселення — це вже історія. Багато з цих чудових репатріантів відійшли у вічність. Збережімо їх у пам’яті.
Живим з нагоди 50-ї річниці репатріації, повернення на Землю Батьків, складаю щирі побажання, бажаю міцного здоров’я та всіляких гараздів. Нехай Бог благословить вас.
Ваш перший війт Bazyli Mulek