У парафії Bolesławiec виконання цього завдання можна поділити на чотири періоди:
викладання релігії у школах у 1945–1954 роках;
викладання в церкві у 1951–1956 роках (це був період викладання в деяких школах і в церкві);
повторне викладання у школах у 1956–1960 роках;
церковна катехизація у 1960–1970 роках.
У перший період роботу в парафії розпочали після прибуття до Bolesławiec польських душпастирів і черниць. У звіті до Вроцлавської курії, укладеному 19 жовтня 1945 року о. Jana Motykę, першого після Другої світової війни польського душпастиря в Bolesławiec, читаємо: «У 6-класній школі 70 дітей вивчають релігію та готуються до першого Святого Причастя». Пізніші анкети повідомляють, як проходило викладання релігії у школах на території Bolesławiec і в населених пунктах, що належали до парафії Bolesławiec. У 1947 році сестри-адораторки організували дитячий садок та інтернат для дівчат. Дитячий садок існував до 1950 року.
Оскільки від вересня 1951 року частина дітей не вивчала релігію у школах, розпочали організацію для них катехизації в церкві. Душпастирство парафії тоді постало перед складним завданням. З одного боку, парафіяльний храм не мав центрального опалення, а парафія не мала відповідних приміщень, підготовлених під катехитичні класи; з іншого боку, дітям, молоді та батькам було важко звикнути до нової ситуації й перейти на викладання релігії в церкві.
Навчання дітей організували в залах Парафіяльного дому св. Jadwigi на вул. Dąbrowszczaków, 2; також навчали в одній кімнаті на плебанії, у церкві, на хорах і в захристії. Через деякий час для катехитичних потреб канцелярію перенесли з Дому св. Jadwigi на плебанію, а групи з плебанії — до Дому св. Jadwigi, який таким чином виконував роль катехитичного пункту.
Подбали також про організацію місць для викладання релігії в селах, що належали до парафії Bolesławiec. У Łaziskaх, Bolesławicach і Bożejowicach навчали в залах при каплицях; у Łąka — в каплиці, у Nowa — у приватному будинку, у Brzeźnica — у колишній морзі, у Mierzwin — у каплиці, а в Kruszyn — у приватному будинку.
Наприкінці жовтня 1956 року в Польщі відбулися принципові політичні зміни, які відкрили також новий період у сфері катехизації. Міністр освіти 8 грудня 1956 року видав розпорядження, на підставі якого викладання релігії було запроваджено до початкових і середніх шкіл як необов’язковий предмет для тих учнів, чиї батьки висловлять індивідуальне письмове бажання з цього приводу. Примас Stefan Wyszyński та єпископ Bolesław Kominek закликали духовенство, батьків і дітей докладати більше зусиль у сфері релігійного навчання та виховання.
Повернення уроків релігії до шкіл відбувалося в атмосфері загального ентузіазму й радості; воно мало стихійний характер. Керівники шкіл зверталися до парафії з проханням якомога швидше направити священників і світських катехиток для проведення уроків релігії. Батьки, за нечисленними винятками, подавали письмові заяви, що бажають, аби їхні діти вивчали релігію у школі. Катехитів — як духовних, так і світських — дирекція шкіл і педагогічний колектив приймали з великою симпатією та прихильністю, а діти й молодь вітали їх квітами.
Попри кадрові труднощі вдалося укомплектувати всі школи за допомогою священників і світських катехитів. Діяв навчальний план, затверджений Міністерством освіти та опублікований у «Церковних відомостях». Хоча уроки релігії відбувалися на першому й останньому уроках, відвідуваність була дуже доброю. Навчальний рік, як і раніше, розпочинали та завершували урочистою Святою Месою в церкві, з тематичною проповіддю, а також сповіддю та Святим Причастям дітей і молоді.
Нові обставини призвели до того, що в 1960–1970 роках розпочали постійне й систематичне викладання релігії в парафіяльних церквах, допоміжних каплицях і відповідно підготовлених катехитичних залах. У Bolesławiec для цього пристосували 4 кімнати в парафіяльному домі св. Jadwigi, а також церкву. Організувати парафіяльне навчання в цей період було легше, оскільки можна було спиратися на певну традицію, що існувала до 1957 року. Від вересня 1963 року в Bolesławiec катехизацією охопили також старшу працюючу молодь.
Однією з провідних думок душпастирської роботи в 1945–1970 роках було переконання батьків, що релігійне навчання та виховання не обмежуються лише уроками релігії, а передусім мають охоплювати родинний дім. Тому намагалися залучити батьків до систематичної парафіяльної катехизації вже від дошкільного віку їхніх дітей. Ця робота виявлялася в різних формах. Батьки щонеділі приводили своїх дошкільнят до церкви о 15:00 на релігійні бесіди, самі також їх слухали, а потім продовжували навчання вдома на підставі отриманих рекомендацій. Так само було з батьками дітей перших класів початкових шкіл. Вони приводили дітей на катехизацію і часто самі брали в ній участь.
Майже сто відсотків батьків були залучені до катехизації дітей третіх класів під час підготовки до першої сповіді та Святого Причастя. Батьки брали участь у спеціальних педагогічних конференціях і зустрічах із викладачами, на яких індивідуально дізнавалися про поведінку та успіхи своїх дітей у навчанні. Подібні конференції щонайменше раз на рік проводилися з батьками дітей усіх класів початкових, професійних, технічних і загальноосвітніх середніх шкіл.