Як ми всі знаємо, Болеслав I, великий князь Сілезький, є засновником нашого міста, тож варто докладніше висвітлити постать цього правителя. Він народився, ймовірно, 1130 року. Його батьками були Владислав, син Болеслава Кривоустого, та Агнешка, сестра німецького імператора Ридольфа. Отже, він був прямим нащадком — онуком — войовничого й видатного правителя Польщі. Але чи успадкував він ці риси від великого діда?
У молоді роки він вів бурхливе й цікаве життя, подорожував світом зі своїми імператорськими родичами, брав участь у хрестовому поході до Святої землі 1147 року та в італійських війнах Фрідріха Барбаросси. У віці 12 років (!) його одружили з київською князівною Звениславою, що в ті часи не було чимось надзвичайним. Такі шлюби часто укладали з політичних міркувань. Можна лише додати, що цей союз не був щасливим для нашого Болека, адже син від цього шлюбу — Ярослав — згодом став його запеклим ворогом, а Болеслав одружився вдруге. Це відбувалося в період феодальної роздробленості Польщі: точилася боротьба між спадкоємцями Кривоустого. До суперництва долучився і Болеслав Високий, якому навіть довелося шукати притулку при імператорському дворі, рятуючись від своїх родичів. 1163 року в родині П'ястів настав тимчасовий мир, і дядьки Болеслава передали йому у володіння всю Нижню та Середню Сілезію з Ополем і Любушею. Можливо, Болеслав спокійно правив би своїми землями, якби не брати, які вважали себе скривдженими й 1177 року знову розпочали братню війну.
Молодший брат Мешко, не бажаючи задовольнятися переданими йому каштеляніями — Цешинською та Ратиборською, — розпочав військові дії; до нього приєднався син Болеслава — Ярослав. Болеславу знову довелося тікати з країни до Німеччини. Лише втручання імператора змусило ворогуючі сторони примиритися, і Болеслав Високий повернувся до Нижньої Сілезії. Проте в Опольській землі владу перебрав його син, а другий брат Конрад отримав Глогувське князівство разом із Легницьким.
Так одна доти велика сілезька дільниця була поділена на кілька, а з часом — на дедалі менші «міні-держави» між розгалуженим родом нащадків П'яста Колодія. Така значна роздробленість Сілезії полегшила експансію німецького елементу на ці землі, а наслідки цього явища тяжіють над польським народом і донині.
Болеслав, мабуть, найкраще усвідомлював загрозу з боку Німеччини, адже річка Бубр була західним кордоном Сілезії ще в X столітті, коли тут мешкало слов'янське плем'я дзядошан. Імовірно, керуючись цими міркуваннями, Болеслав укріпив давнє городище, а 1190 року надав йому міські права. Саме від цього року ми умовно ведемо офіційну історію нашого міста.
Однак повернімося до життєпису нашого героя, який отримав від нащадків прізвисько Високий, адже й справді був високим чоловіком. Його нещасливий брат увійшов в історію як Мешко Кривоногий (він був частково паралізований), а взагалі люди Середньовіччя не надто співчували своїм правителям і безжально називали їх так, як ті на це заслуговували. Тому в історії Польщі ми зустрічаємо такі прізвиська, як Болеслав Кривоустий, Лешек Білий, Владислав Тонконогий, Локетек, Генрик Товстий, Бородатий тощо.
Мрією Болеслава I Високого було здобути Краківську сеньйоріальну дільницю, а разом із нею — верховну владу в країні й, можливо, зрештою королівську корону. Шкода, що йому не вдалося цього досягти, але амбіції він мав. Він першим використовував титул «Князь Сілезький», хоча, як бачимо з поділів, не володів усією Сілезією. Лише його другий син Генрик Бородатий, мудрий та енергійний правитель, знову об'єднав усю Сілезію, а згодом і решту земель країни, та домагався в Римі королівської корони — але це вже інша історія... Князь Болеслав намагався зміцнити своє князівство, колонізував великі нижньосілезькі пущі, будував нові городища, заснував монастир цистерціанців у Любйонжі, де й був похований після смерті 1201 року.
Важко однозначно охарактеризувати князя Болеслава як правителя, використовуючи сучасні критерії. Він просто був людиною своєї епохи, і про це не можна забувати, намагаючись критикувати його політичні дії.
Багато читачів, а також деякі історики, оцінюючи період феодальної роздробленості після смерті Болеслава Кривоустого, визначають його такими словами: свавілля, егоїзм, жорстокість, відсутність патріотизму... На мою думку, такі епітети несправедливі щодо більшості героїв тих подій. Достатньо поглянути на політичну карту середньовічної Європи, щоб переконатися: не лише Польща була занурена в хаос. Навіть величезна Священна Римська імперія німецької нації лише номінально визнавала владу імператора, а фактично була конгломератом понад сотні королівств, князівств і монархій, ворогуючих між собою. Пам'ятаймо, що у XII чи XIII столітті не знали понять патріотизму й національної належності, а окремі держави та князівства вважалися приватною власністю правителів. Тож не висуваймо поспішних звинувачень проти нашого Болеслава I Високого, його братів чи сина Ярослава. Вони лише відповідно до тогочасного права й звичаїв боролися за свої права, що випливали з належності до князівського роду. Краще пам'ятаймо про заслуги нашого героя у збереженні польськості в Нижній Сілезії та будьмо вдячні за прекрасне місто, яке гордо називається Болеславець!
Завершу цей виклад знаменним висловом вроцлавського педагога початку XIX століття, німця — зрештою, — Й. Г. Шуммеля, який сказав:
— «численні назви нижньосілезьких міст часто є польськими... колись у такому нині цілком німецькому Болеславці чи Яворі говорили лише польською.
Тож не розпочинаймо зі сілезькими поляками жодного процесу: перед судом історії ми програємо його в усіх інстанціях!»
Джерела: «Історія Сілезії», Казімєж Попіолек, Пауль «Почет королів і князів польських — князь Болеслав I Високий».