У спогадах солдатів воєнного покоління, щоразу, коли настає 8 травня, вперто повертається передусім момент тиші після фронтового галасу. З’являються, наче в кіно, наступні кадри тодішніх переживань, радості й гордості з досягнутої перемоги.
Також наголошується на надії на краще, справедливіше майбутнє, на нормальне життя у вільній, суверенній і демократичній Польщі. І ті, хто дожив до наших часів, можуть пишатися, що їхні бойові зусилля, піт і пролита кров товаришів по солдатській долі не були марними. Однак жорстока доля розпорядилася так, що багато хто з понад півмільйонної армії людей «під зброєю» не дочекався цієї омріяної, жаданої свободи. Вони принесли Батьківщині в жертву своє життя в перші вільні від воєнних дій дні та місяці. За різних обставин. Наприклад, сапери: поручник Tomasz Nowak, рядовий Karol Brylski і рядовий Mieczysław Król — загинули під час розмінування 13 червня 1946 року в Gościszów. Місця для їхнього вічного спочинку обирали радше випадково. Артилеристи: гарматний старшина Stanisław Smoliński та капрал Zdzisław Tobis досі спочивають на Радянському цвинтарі (на вул. Willowej). Там також був похований канонір Henryk Pohibiełko, але завдяки зусиллям родини його перенесли до родинної могили. Збройовий майстер 13-го кавалерійського полку, який загинув у листопаді 1945 року, поручник Bolesław Walkiewicz, а також солдати 40-го піхотного полку — капрал Bronisław Bereźnicki та рядовий Zenon Śliwiński — спочатку були поховані на цвинтарі на вул. Lubańskiej. Тепер їхня могила «сусідить» із братською...
Саме цій, не до кінця ідентифікованій за прізвищами групці відважних, героїчних солдатів 2-ї армії Війська Польського, які «загинули, йдучи солдатським шляхом 2-ї армії Війська Польського за різних обставин», присвячена надгробна плита, відкриту 8 травня цього року на Комунальному цвинтарі. У братській могилі спочивають лише 28 осіб. Умілою рукою каменяра викарбувано 16 прізвищ. Це: поручник Tomasz Nowak, рядовий Karol Brylski, старший рядовий Mieczysław Król, Piotr Fizin, рядовий Michał Gajda, хорунжий Walenty Iniankin, капрал Aleksander Jęczmieniowski, капітан Grzegorz Jeganow, підпоручик Mieczysław Kudelski, підпоручик Semen Łobanow, рядовий Franciszek Łysakowski, рядовий Jan Marzec, рядовий Mikołaj Nowosadny, рядовий Wiktor Radomski, старший рядовий Kazimierz Świderski та старший рядовий Stanisław Synecki. У виступах — як у цвинтарній каплиці під час меси, яку відправив капелан болеславецького військового середовища ксьондз, капітан резерву Wojciech Mroszczak, так і міський голова інженер Józef Król та голова ZKRPiBWP підполковник у відставці Włodzimierz Kowalski — наголошувалося, що плита-пам’ятник, яка сусідить із пам’ятником першому повоєнному бургомістру Bolesław Kubik та його співробітникам, є виявом пам’яті про героїв тих часів. Це шана солдатам усіх фронтів і формувань, солдатам, які, незалежно від того, де вони воювали, гідно й з честю виконали свій обов’язок. Це вияв пам’яті про тих, хто повернув прадавню болеславецьку землю Польщі — землю, на якій нам судилося жити й працювати в мирі вже понад чверть століття. Тому так промовисто звучить завершення «Апелю полеглих»:
«Пам’ятаючи жорстоке минуле, об’єднаємо свої сили, підтримуючи вогонь у свічці пам’яті та слави. Нехай він буде для нас символом, що визначає шлях у боротьбі за мир».
З хронікарського обов’язку додамо, що всі витрати, пов’язані з виготовленням величної надгробної плити, покрив міський уряд. Головними ініціаторами були члени міського осередку ZKRPiBWP. Значний обсяг робіт виконали підполковник у відставці SKI та капітан у відставці Zbigniew Sonta — секретар правління ZKRPiBWP, який також безоплатно працює у правлінні окружного осередку Всесвітньої спілки солдатів Армії Крайової в Bolesławiec. Саме завдяки їхній відданості вдалося повернути з небуття більшість прізвищ загиблих солдатів. Було виправлено частину шкоди, завданої в минулому бездумним актом ліквідації (спалення) березових надгробних хрестів з ідентифікаційними табличками, здійсненої «кимось впливовим» (детальні дані щодо прізвищ, розміщених на надгробній плиті, зберігаються в канцелярії цвинтаря).
Відкриття плити — перерізання стрічки — здійснили поручник у відставці Aniela Duma — ветеран партизанських загонів J. B. Tito, Jadwiga Gołąb — солдат Армії Крайової, інженер Józef Król, дипломований підполковник Bogdan Kośny — командир 11-го Болеславецького зенітного полку — та ксьондз, капітан резерву Wojciech Mroszczak.
Про гідне оформлення цієї урочистості подбали солдати гарнізону. Були присутні почесна рота та військовий оркестр. Підпоручик Andrzej Kondrat зачитав апель полеглих, а після цвинтарної церемонії делегації, зокрема молодь із I загальноосвітнього ліцею імені Władysław Broniewski, вирушили до пам’ятника 2-й армії Війська Польського, де поклали вінки та квіти.