У книзі «Легенди Карконошів та околиць» Віа Вйонцкових можна прочитати цікаву легенду про нижньосілезьких велетнів Карконтів, які прибули з далекої півночі в басейни Квіси та Бобру й порушили спокій слов’янських племен, що мешкали в цих краях. Вони змусили мешканців віддавати їм їжу та працювати як рабам, а самі проводили час за грою в кості, яка була їхньою улюбленою розвагою. Однак кості були з чистого золота й такими великими, що двоє дорослих людей не могли їх підняти. Змучені мешканці поскаржилися своїй богині Іві, яка, розгнівавшись, прогнала Карконтів у гори, де вони були заморожені в Горах Велетнів-Карконтів — згодом названих Карконошами. Минуло багато років від тих подій, коли вільний лицар Радгост заснував дерев’яну садибу й оточив її частоколом. Пізніше вона перейшла у спадок до його онука Gostek. Під час копання ровів під частокіл знайшли одну із золотих костей Карконтів. Це дозволило добудувати садибу та звести церкву. Нащадки Gostek у період, коли вже були лицарями Болеслава Кривоустого, на місці дерев’яного двору поставили кам’яний замок і оточили його кам’яним муром. Під час копання криниці всередині замку знайшли другу золоту гральну кістку. Це дозволило перебудувати замок, руїни якого стоять і донині.
Від Gostków місцевість назвали Gościszowem. Можливо, і сьогодні десь є золоті гральні кості.