На полях — мешканці Болеславця посіли за своєю щедрістю 8-ме місце в загальнопольському рейтингу, зібравши на цю благородну мету 180 млн (старих) злотих!
Усе вказує на те, що я закінчу цей виступ песимістично. Моє добре уявлення про нас, про те, які ми добрі та щедрі, зруйнувала стаття Д. Модельської «Первісна угода» (Wprost, січень 1996 року). Тут, зокрема, читаємо, як нас сприймають інші народи. Наведу одну приголомшливу фразу: «Для німців поляки не є ані ледачими, ані працьовитими, ані гідними довіри — вони просто не існують у політичному, економічному чи культурному сенсі».
Як же це кривдно, як же несправедливо. Щоправда, нещодавно померлий російський поет Йосиф Бродський на запитання, що йому подобається в поляках, відповів: «Усі», але це не повинно нас вводити в оману! Негативні, невтішні та прикрі думки про нас існують. Хтось думає так на певній підставі. Ми можемо знизати плечима й сказати собі: «Яке нам діло до того, що інші про нас говорять і думають». І все ж. Лише ми самі — своєю працею, знаннями та культурою — можемо спростувати несприятливі для нас думки, які перетворюються на стереотипи, а вони здатні «присмоктатися до народу на довгі роки».