Олобок, хоча, безсумнівно, був найстарішою поселенською одиницею, отримав право на локацію за німецьким правом лише у XV столітті.
Протягом тривалого часу через значну віддаленість від більш жвавих торговельних шляхів Олобок був населений переважно місцевими жителями, тоді як інші населені пункти значною мірою заселялися німецькими поселенцями, які прибули на захід.
Так само виглядає справа з Пшєєнславом, який також має дуже давню історію заселення. Початок існування цього поселення датується XIII століттям. Спочатку воно носило слов’янську назву Primisław. Пізніша німецька назва цього населеного пункту — Prizndorf, а також назва Primsdorf, що вживалася протягом певного часу. Локацію за німецьким правом цьому селу надано у XVI столітті.
У період роздробленості польських земель окремі населені пункти, розташовані на території сучасної ґміни Осєчниця, як і вся Сілезія, поступово онімечувалися. Сілезькі князі з династії П’ястів повністю підпорядковувалися чеському королю. Окремі королі, зокрема Казимир Великий і Владислав Ягайло, намагалися знову приєднати цей край до Польщі, але безуспішно.
Водночас під натиском германців на сілезькі землі серед слов’ян, які тут проживали, помітними були почуття етнічної окремішності та національна свідомість. Компактні польські поселення в Нижній Сілезії, незважаючи на інтенсивну германізацію, допомогли пережити період денаціоналізації, і ще на початку нашого століття багато сіл — попри заборони — користувалися виключно польською мовою.
Територія сучасної ґміни Осєчниця була більш, ніж інші райони Нижньої Сілезії, піддана германізації через відносно велику відстань від земель Польської держави в той період.
XIX століття застало населені пункти ґміни Осєчниця вже значною мірою індустріалізованими. Через малородючі ґрунти населення займалося іншими видами діяльності: ремеслом, роботою в лісі, на нових фабриках, що відкривалися.
У цей період розвивається Осєчниця, яка виникла значно пізніше, ніж інші населені пункти ґміни. Осєчниця, що носила назву Wehrau-Klitschdorf або просто Neue-Klitschdorf, спочатку фактично була частиною Клічкува.
Поселенський комплекс Осєчниця—Клічкув наприкінці XIX століття мав кілька виробничих підприємств. Тут, зокрема, успішно працювали паперова фабрика та фабрика руберойду. Завдяки близькості сировини обидва підприємства виробляли відносно дешеву продукцію й тому швидко розвивалися. Населення обох населених пунктів швидко зростало, перевищивши тисячу мешканців. Замкова бібліотека на той час налічувала, згідно із записами, понад 20 тисяч томів.
Подібно до Осєчниці—Клічкува розвивалася Лавшова, де працював чавуноливарний завод. Крім того, тут проживали переважно лісові робітники. Лавшова була орієнтована на приймання великої кількості сезонних працівників у період лісових робіт; цьому, зокрема, слугували два ресторани з гостьовими кімнатами. Постійне населення Лавшови становило близько 1000 осіб.