Важко повірити, що серед нас більше немає пана Леона — скромної та надзвичайно мудрої Людини, яка була справжнім піонером і відкривачем багатьох унікальних природних об’єктів у колишньому Болеславецькому повіті. Завжди зайнятий, доброзичливий до людей, охочий до розмов, справді неспокійний дух: завжди в русі, завжди зі скетчбуком і фотоапаратом, він уздовж і впоперек мандрував околицями, фіксуючи в описах та ескізах їхню красу, відкриваючи архітектурні деталі, про існування яких ніхто інший навіть не здогадувався. Захоплений світом природи, своєрідністю та багатством місцевої фауни й флори, він ретельно записував враження та переживання, а згодом систематизував знання, доповнював і власноруч ілюстрував матеріали про туристичні маршрути, місця перебування та мандрівок. Робив це з пристрастю, із бенедиктинським терпінням, цікаво, з величезним талантом дослідника-мандрівника, науковця й відкривача. Справжня людина епохи Відродження, великий ентузіаст і поет у своїй винятковій чутливості до краси навколишнього світу.
Ким насправді був пан Леон — ми ніколи не дізнаємося. Можливо, вічним скаутом, адже він не приховував сентименту й поваги до цієї патріотичної організації, відчував із нею емоційний зв’язок до кінця своїх днів? Адже це «Пухач» із «Сірих Шеренг», а що означають ці символічні поняття — з власного досвіду вже знають лише одиниці. Жоден опис, жодне визначення не передадуть емоційної правди про цінності, до яких було прив’язане покоління пана Леона. То був інший час, інша епоха, інші люди, інші потреби, інші ідеали, інша форма вираження власної ідентичності, інший вид служіння Польщі. Діяли право й скаутська етика, а слову скаута можна було довіряти, як Завіші... Час прекрасних, чистих і великих ідеалів, які сьогодні розлетілися на тисячі атомів, уже нездатних скластися в єдину цілісну композицію. Треба мати неабияку впевненість у собі, щоб водночас відповісти — чому так сталося. Нехай історія розсудить після чергової зміни поколінь.
Він був мандрівником, колекціонером, скульптором, графіком, художником-документалістом, фотографом, журналістом, письменником, природознавцем, істориком, екологом, туристом, піонером-відкривачем, великим шанувальником Болеславецької землі, людиною з широкими інтелектуальними горизонтами. Усі ці твердження правдиві, їх без труднощів можна документально підтвердити. Із пристрастю науковця та скрупульозністю справжнього дослідника він простежував сліди середньовічної матеріальної культури регіону, був найкращим знавцем історії та розташування покутних хрестів, знав кожен куточок імпозантного замку в Grodziec, палацу в Kliczków, барвисто розповідав про єдине в Європі кладовище коней біля цієї історичної споруди, безпомилково знаходив руїни давніх оборонних споруд або так звані вали Хороброго. Нижньосілезькі бори, а особливо Болеславецько-Згожелецька пуща, відкрили йому всі свої таємниці: саме сюди він першим дістався до вовчого лика, що пахне медом ранньою весною, тут відкривав рідкісні види полярних мохів — релікти далеких епох, тут рахував могутні дуби в долині Квіси та великі вкриті мохом валуни, скелі й навіть післяльодовикові печери. Він прокладав туристичні маршрути, збирав історичні експонати, писав і малював, фотографував і займався живописом, вирізьблював у ліногравюрі символи охорони природи, увічнював у ліногравюрних композиціях важливі туристичні та скаутські події — походи, табори, зльоти, свята весни й печеної картоплі, сплави Бобром, відкриття рідкісних представників фауни та флори. Прекрасне й працьовите життя, про яке можна писати довгі саги, — стільки в ньому сюжетів, досягнень і пристрастей.
Він був піонером — це беззаперечно. Усі його наступники сяють відбитим блиском досягнень багатогранного, всюдисущого й всезнаючого пана Леона. Нам його дуже бракує — навіть після років відсутності. Відійшла у вічність велика, незамінна, неповторна Людина. На його честь болеславецький PTTK заснував оригінальний пам’ятник за проєктом і задумом друга Покійного, художника Мечислава Жолондзя. Суворий, простий, монументальний камінь прикрашають три барельєфи: портрет, відзнака PTTK і Хрест ZHP. На таблиці міститься лаконічний напис: Леон Пйонтковський. «Пухач» із «Сірих Шеренг». Видатний краєзнавець. А може, увічнити його справу, назвавши одну з вулиць на честь видатного мешканця Болеславця?