Прекрасного сонячного ранку 3 травня 1992 року в кількох пунктах міста (Ринок, площа Пілсудського, Асника) молодь середніх шкіл за розставленими столиками продавала газету. Віньєтка з характерним, ніби недбало виведеним почерком авторства Jana Domaradzkiego привертала увагу.
Головний редактор газети Franciszek Uściński написав вступну статтю під назвою «Рушаємо... ось ми передаємо у Ваші руки й на Вашу оцінку місцеве видання...»
«Głos Bolesławca» створила група ентузіастів, об’єднаних навколо Towarzystwa Miłośników Bolesławca: «...хто хоче, нехай напише статтю, похвалу, анекдот, літературний твір тощо, склад редакції не є закритим».
Так усе почалося. У першому номері — заголовки: «Хто любить наше місто», «Наші в Сеймі та Сенаті», «Які назви вулиць», «Культура на роздоріжжі», «У П’ястівському Болеславці», «Робота над історією міста», «Пам’ятник Кутузову», «Спорт», «Поліцейська хроніка»...
Це передвіщало характер майбутньої газети. Історія міста, культура, пам’ятки архітектури, традиції, хроніка подій, люди міста. Щомісячник, хоч-не-хоч, не міг бути оперативною, інтервенційною чи сенсаційною газетою.
У процесі розвитку окремі рубрики розширювалися, до них додалися «Вісті гмін» із Gminy Bolesławiec, у яких читачі з міста та сіл дізнавалися, що відбувається в гміні та її окремих селах.
Історія міста була чи не єдиним джерелом інформації для учнів шкіл, які цікавилися історією міста, а також у межах реалізації програми «малі батьківщини» могли долучатися до її збагачення.
Історичні тексти писали: панове та пані Barbara Berduła, Zygmunt Brusiło, Krzysztof Olczak, Włodzimierz Kowalski, Zdzisław Mirecki, Paweł Śliwko, Jan Żuralski, ксьондз д-р Zdzisław Lec, Franciszek Uściński, Bogdan Czyżewski, Lucyna Fijałkowska.
Газета виконувала функцію хроніки подій, особливо культурних. У ній можна було знайти інформацію про пленери, виставки, концерти, наприклад Blues nad Bobrem. «Głos» публікував постанови міської ради, даючи мешканцям можливість із ними ознайомитися. Обсяг газети зростав, долучалися нові кореспонденти, зокрема із дружнього міста Siegburg. Ксьондз д-р Zdzisław Lec започаткував постійний цикл «з історії церкви в Болеславці та хроніка болеславецьких парафій».
На сторінках «Głosu» у 1993 році було розпочато акцію «Дар серця», метою якої був збір коштів на придбання медичного обладнання для лікарні в Болеславці.
Хроніку міста доповнила історична вкладка з повною документацією святкування 50-річчя повернення Болеславця до Матері-Батьківщини.
Від 1995 року «Вісті гмін» розширилися за рахунок гмін Nowogrodziec та Osiecznica. «Głos» дав багатьом молодим людям, учням болеславецьких шкіл, можливість літературного дебюту (Agnieszka Dzikowska, Bernard Łętowski, Dominika Chirowska, Karolina Rasławska, Wioletta Sądaj, дві Ewy — Nowakowska та Lipińska, Małgorzata Wesołowska, Agnieszka Chojnowska, Marta Soja (Martucha) та багато анонімних авторів), чиї твори публікувалися в рубриці «Голос молодих».
Від початку видання газету супроводжували чудові малюнки, афоризми та жарти Stanisław Graczyk. Дякуємо йому за це...
Після відходу Franciszka Uścińskiego з посади головного редактора ці обов’язки протягом року виконував Paweł Śliwko. Після його відставки газета залишилася без редактора. Важко було знайти людину, яка захотіла б безоплатно виконувати цю функцію. Збір матеріалів і контакти з друкарнею взяла на себе Janina Pietrzak. «Głos» видавала редакційна команда. Попри ці труднощі, газета ще отримала нагороду воєводи Єленя-Ґури в конкурсі місцевої преси.
За п’ять років газета виконала свої завдання. Вона вписалася в культурний ландшафт міста й гмін і стала його складовою частиною. «Głos» знали у воєводстві та регіоні. Газету надсилали до найважливіших університетських бібліотек країни (Лодзь, Варшава, Краків, Вроцлав). Регулярно її надсилали до Dolnośląskiego Towarzystwa Społeczno-Kulturalnego та Stowarzyszenia Prasy Lokalnej у Познані.
Святкування п’ятиріччя не буде! Так само, як ми без розголосу з’явилися, так само маємо намір піти. «Głos» і його функція в сьогоднішній дійсності та ринковій економіці вичерпали свої можливості. Towarzystwo Miłośników Bolesławca — головний видавець газети — виходить із того, що її видання слід припинити. TMB хоче зосередити свою діяльність на підготовці інших засобів популяризації міста, наприклад інформаційних довідників, календарів, листівок тощо.
На видавничому ринку Болеславця виходять інші газети, не завжди прихильні до «Głosu», які ведуть безкомпромісну боротьбу за читача.
На завершення хочу подякувати всім читачам, кореспондентам, усім, хто писав до газети, попереднім головним редакторам, усім доброзичливим до нас людям, друзям, які підтримували нас протягом усіх п’яти років.
Дякую
Голова TMB
Zygmunt Brusiło